Профспілки України в умовах євроінтеграції: інституційна трансформація, криза репрезентативності та виклики прекарної зайнятості

Анотація

У статті здійснено аналіз трансформації профспілок України в умовах євроінтеграційних процесів. Дослідження зосереджене на трансформації системи соціального діалогу в умовах євроінтеграції України та імплементації acquis communautaire, що визначає нормативно-правові та інституційні рамки наближення до стандартів ЄС. Особливу увагу приділено інституційній спроможності соціального діалогу, де зіставляються європейські практики з українськими реаліями. Окремо розглядається криза довіри та репрезентативності профспілок як внутрішній виклик, що послаблює їхню роль у представництві інтересів працівників. У цьому контексті аналізується вплив цифровізації та поширення прекарної зайнятості, які змінюють традиційні форми організації праці та змушують профспілки адаптувати стратегії діяльності до нових умов ринку праці. Авторами використано метод аналізу нормативно-правових документів України та директив Європейського Союзу, вторинний аналіз соціологічних даних, а також системний і порівняльний підходи для дослідження трансформаційних процесів у профспілковій сфері.Обґрунтовано, що поширення платформної, тимчасової, неформальної зайнятості актуалізує потребу переосмислення функцій профспілок, форм колективної дії та механізмів соціального захисту працівників. Теоретичну основу дослідження становлять теорія соціальної солідарності, теорія прекаріату Гая Стендінга (Standing, 2011), в якій розглянуто  прекарно зайнятих як окрему соціальну групу з нестабільною зайнятістю, відсутністю соціальних гарантій та слабкою класовою ідентичністю.Виявлено домінування елементів пострадянської моделі профспілкової діяльності, що обмежує розвиток повноцінного європейського соціального партнерства. Інституційна слабкість соціального діалогу проявляється в асиметрії взаємодії між державою та профспілками і низькому рівні їх впливу на прийняття рішень.