Компаративний аналіз підходів до вимірювання щастя в умовах кризового суспільства

Анотація

У статті здійснено аналіз соціальних умов формування суб’єктивного щастя українців у період повномасштабної війни. Метою статті є здійснення компаративного аналізу підходів до вимірювання суб’єктивного щастя в міжнародних і національних моніторингах та концептуальна інтеграція отриманих результатів для пояснення соціальної диференціації суб’єктивного благополуччя в кризовому суспільстві.

Емпіричною основою статті виступили дані World Happiness Report (WHR), European Social Survey European Research Infrastructure (ESS), а також українські опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Gradus Research та Ruban Litvinova Social Impact Agency.

Методологічно застосовано вторинний порівняльний аналіз і синтетичне узагальнення показників у межах рамки «Big Seven» Р. Леярда (родинні стосунки, матеріальне становище, робота, соціальні зв’язки, фізичне й психічне здоров’я, свобода та цінності). У статті показано, що суб’єктивне щастя у воєнний період є соціально диференційованим: вищі оцінки характерні для осіб із кращим самопочуттям і вищим рівнем добробуту, а нижчі – для внутрішньо переміщених осіб, старших вікових груп та респондентів із низьким рівнем матеріального забезпечення.

Окреслено значущість якості соціальних зв’язків і довіри як умов підтримання благополуччя в умовах тривалої невизначеності. Окремо розглянуто відмінності між міжнародними та національними оцінками (падіння середніх балів у WHR/ESS та відносна стабільність показника «щасливих» у дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у 2022–2023 роках), що пояснюється різною операціоналізацією поняття «щастя» (градуальна шкала 0-10 vs категоріальна самоідентифікація).

Перспективою подальших досліджень в даному напрямі є розроблення інтегрованого інструменту вимірювання, який поєднуватиме когнітивні, емоційні та ідентифікаційні компоненти суб’єктивного благополуччя.