Зовнішні фактори впливу на суспільну солідарність в Україні у контексті перспектив повоєнної відбудови

Анотація

Повномасштабна російсько-українська війна прискорила консолідаційні процеси, а українське громадянське суспільство змушене перебирати на себе низку державних функцій в умовах запровадження воєнного стану. Водночас відбулося прискорення суспільного транзиту від локальної до загальнонаціональної та європейської ідентичності. Тим часом в суспільстві простежуються специфічні настрої щодо сценаріїв завершення повномасштабної війни, передусім через прагматичне розуміння й готовність до тимчасової фіксації лінії фронту. Більшість українців виступає за завершення війни шляхом переговорів та поступок, натомість не має намірів юридично визначати територіальні втрати. Також визначено, що менше половини українців готові до продовження війни за вихід на українські кордони станом на 1991 рік.  

Встановлено, що в умовах війни частка населення з українською ідентичністю насьогодні надто зросла з паралельним падінням російської ідентичності. Також зросла кількість тих, хто асоціює себе саме з українською культурною традицією та вважає українську мову рідною ідентифікуючи при цьому себе з віруючими Православної церкви України (ПЦУ). Водночас продовжує своє функціонування Українська православна церква (Московський Патріархат) УПЦ (МП), яка від початку повномасштабного вторгнення Росії зайняла виражено антиукраїнську позицію. Набуває важливості питання зміцнення солідарності між українським суспільством та вищими владними структурами. Встановлено, що найбільшим рівнем довіри серед українців користується президент. Позаяк максимально зріс рівень довіри до силових структур ‒ насамперед Збройних сил України (ЗСУ). Досить бентежливим у майбутньому буде питання збереження довіри до владних інституцій по завершенню війни на тлі завдань проведення соціально-економічних реформ та невідкладної боротьби з корупцією. Однією з найбільш болючих залишатиметься проблема повернення українських громадян із-за кордону, які виїхали під час війни. Позитивним є солідарне ставлення українців насамперед до таких східноєвропейських країн як Польща та Чехія, що пояснюється наданням допомоги українським біженцям. Натомість найбільш негативною є позиція українців до Угорщини та Словаччини через їх відверто проросійську позицію. Доволі позивним є ставлення українців до ЄС та НАТО. Це дає всі підстави вважати, що й по завершенню війни настрої стосовно подальшого зближення України з ЄС і НАТО залишатимуться стійкими на тлі збереження загроз з боку Росії.