Державна політика регулювання штучного інтелекту в освітній сфері України: національні особливості та імплементація зарубіжного досвіду

Анотація

За результатами порівняльно-правового аналізу схарактеризовано сучасні тенденції унормування процедур використання технологій штучного інтелекту в міжнародній освітній практиці та ключові виклики цього процесу; метод аналізу документів застосовано для опрацювання регуляторної бази використання штучного інтелекту; прогностичний метод покладено в основу обґрунтування напрямів удосконалення державної політики щодо реалізації штучного інтелекту в освітній сфері України в контексті її інтеграції до єдиного європейського освітньо-наукового простору. Актуалізовано проблему все більш широкого проникнення й використання технологій штучного інтелекту у вітчизняній системі освіти у контексті подолання викликів сучасного цифрового суспільства; проаналізовано особливості державної політики зарубіжжя щодо унормування процедур використання штучного інтелекту в освіті та на його основі обґрунтовано тенденцію реалізації гнучких моделей, що поєднують обґрунтований контроль можливих ризиків і свободу інновацій на противагу жорсткому регламентуванню; окреслено напрями розбудови державної політики щодо регулювання використання штучного інтелекту в освітній сфері України з урахуванням зарубіжного досвіду та перспектив інтеграції до європейського співтовариства. Стаття окреслює перспективи подальших досліджень, зокрема в контексті співвідношення переваг і ризиків ширшого використання штучного інтелекту в освітній сфері, питання партнерства суб’єктів освітнього процесу і систем штучного інтелекту.