Cоціально-економічний вимір національної стійкості: потенційні ризики та загрози

Анотація

Стаття досліджує соціально-економічний вимір національної стійкості України в умовах затяжної війни, зосереджуючись на ролі державної політики (передусім фіскальної). Наголошується, що попри присутність і в науковому, і в публіцистичному дискурсі практики обговорення різних видів стійкості, доцільніше говорити про виміри стійкості, які не існують окремо, а є взаємопов’язаними.

На основі аналізу дій держави держави у фіскальній сфері в парадигмі динамічної класифікації форм реагування на кризові явища та процеси, визначається, що в перші роки після повномасштабного вторгнення ці дії мали адаптаційний характер. Зазначається позитивний вплив та сприяння підтриманню ділової активності пільгового режиму єдиного податку та інших новацій, що в сукупності істотно зменшили податкове навантаження на бізнес на першому році війни. Як закономірний крок охарактеризовано також і подальше скасування пільгового режиму та підняття податків на третьому році війни, оскільки ведення масштабних воєнних дій протягом тривалого періоду часу вимагає збільшення внутрішньої ресурсної бази. Проте підвищення податків через збільшення розміру військового збору, ЄСВ та акцизних зборів не змінює систему оподаткування як таку. Натомість запланований демонтаж спрощеної системи оподаткування, закладений в «Національній стратегії доходів до 2030 року», такі трансформації передбачає.

Скасування спрощеної системи оподаткування для суб’єктів господарської діяльності може призвести не тільки до зниження ділової активності в країні, а й до подальшого зниження доходів громадян. Саме через вплив на рівень матеріальної депривації та здатність забезпечувати найнеобхідніші потреби показується, яким чином фіскальні рішення без урахування соціальних наслідків можуть породжувати вторинні ризики для національної стійкості. На основі даних моніторингового дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2024 році, демонструється, що індивіди із високим рівнем матеріальної депривації, а особливо ті, хто має складнощі із придбанням навіть найнеобхідніших продуктів харчування, мають нижчу волю до спротиву та більш песимістичні оцінки в установках щодо позиції країни у війні. Особливо це стосується тих українців, які мають оплачувану роботу, але навіть попри це не в змозі задовольнити базові потреби. Спад у секторі малого та середнього бізнесу може призвести до скорочення робочих місць та погіршення матеріального стану значної частини українців, що в свою чергу матиме вплив на їх волю до спротиву і у підсумку — на національну стійкість загалом.