Вплив економічних інтересів на єдність Європейського Союзу в ухваленні санкцій на початку російської агресії

Анотація

Агресія Російської Федерації (РФ) проти України, яка почалась у 2014 році стала серйозним викликом для зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу (ЄС). У статті проаналізовано вплив економічних та енергетичних інтересів на ухвалення санкцій, як однієї із ключових форм реагування ЄС на агресію Росії. Метою даної наукової статті є характеристика основних елементів впливу економічних інтересів окремих держав-членів ЄС на процес формування спільної санкційної політики на початковому етапі російської агресії починаючи з 2014 року. У центрі дослідження – визначення причин внутрішньої неоднорідності ЄС при ухваленні санкційних рішень та виявлення ролі енергетичної залежності, зовнішньоекономічних зв’язків і національного бізнесу у цьому процесі.

Методологічну основу роботи становлять системний підхід, порівняльний аналіз, кейс-стаді окремих країн (зокрема Німеччини, Італії та Угорщини), а також елементи функціонування їхньої політичної економіки та вплив на неї Росії. Використано як офіційні документи ЄС, урядові заяви та дані про зовнішню торгівлю, так і аналітичні доповіді та експертні оцінки впливу економічних факторів на політичні рішення. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні внутрішньої конфліктності в межах ЄС не лише як політичного явища, а як наслідку різного рівня економічної взаємозалежності з Росією. У роботі підкреслено, яким саме чином економічні інтереси уповільнювали або пом’якшували санкційні ініціативи на рівні ЄС, та виявлено асиметричність впливу російської агресії на внутрішньополітичні рішення в окремих країнах.

У висновках зазначено, що хоча Європейському Союзу загалом вдалося досягти формальної єдності у питанні санкцій, ця єдність часто була результатом політичного компромісу, а не одностайного засудження агресора. Економічні інтереси, особливо у сфері енергетики, виступали ключовими стримуючими чинниками, що обмежували гнучкість та швидкість санкційного реагування. Це створює виклики для майбутньої зовнішньої політики ЄС у контексті конфліктів із залученням економічно впливових держав.