Методологічні підходи до дослідження чинників переобрання парламентарів: міжнародний досвід

Анотація

У статті розглядаються методологічні підходи до вивчення чинників, які впливають на переобрання членів парламенту, на основі досліджень міжнародних вчених. Автор зосередив свою увагу на досвіді європейських країн, так як він найбільш близький до українських реалій. Основний акцент зроблений на групах змінних, які, зазвичай, пояснюють успіх депутатів на виборах і які були використані у своїх наукових роботах закордонними дослідниками. Серед них – наскільки активно парламентарі проявляють себе за період каденції (законодавчі ініціативи, виступи, робота в комітетах); досвід депутатства (стаж), лідерські позиції та партійна лояльність; ентропія (різноманітність тем, на які виступають народні обранці) та їхнє багатство; також їхні демографічні характеристики (вік, стать, освіта). Крім того, окремо аналізуються партійні та інституційні чинники: наприклад, чи є парламентар представником опозиційної або правлячої партії, чи змінював він партію під час своєї каденції, яку кількість преференційних голосів отримав та наскільки вразливими його мандат тощо.
Порівняльний аналіз дає змогу виявити статистично значущі змінні, що впливають на переобрання (потрапляння в список, зайняття реалістичних позицій) народних обранців до вищих законодавчих органів у різних політичних системах. Варто відзначити, що особлива увага приділяється взаємозв’язку між парламентською діяльністю депутатів та їхнім успіхом на виборах.
Результати представлені у порівняльній таблиці, що дозволяє чітко простежити як загальні тенденції, так і особливості окремих країн, а також статистично значущі змінні (в тому числі з оберненим, негативним зв’язком). Висновки дослідника щодо практичного застосування результатів стосуються двох аспектів: процесів політичного рекрутингу та формування виборчих списків, а також ефективності парламентської діяльності в Україні. Також, науковець зазначає, які напрямки є перспективними у наступних дослідженнях цієї тематики.