ВІДЕОГРА ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЯХ: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

Анотація

Стаття присвячена дослідженню індустрії відеоігор в Україні і зарубіжних країнах та вивченню особливостей законодавства, яке регулює діяльність цієї індустрії та створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності, що нею створюються. Визначено, що основою індустрії відеоігор є об’єкти інтелектуальної власності, які створюються в ній, і головним чином – це відеоігри. Досліджено понятійний апарат в цій сфері, зокрема щодо розмежування понять «комп’ютерна програма», «комп’ютерна гра» і «відеогра». Крім того, запропоновано в залежності від пристрою, на якому відтворюється гра, визначити поняття «відеогра» як найбільш широке, тоді як «комп’ютерна гра», «консольна гра» чи «мобільна гра» вважати вужчими поняттями, які в цілому охоплюються поняттям «відеогра». Таке розмежування вбачається доцільним, оскільки правове регулювання відеоігор може змінюватися в залежності від такого пристрою. Розглянуто та проаналізовано різні підходи до правового регулювання відеоігор як об’єктів авторського права. Зокрема визначено, що відеоіграм може надаватися охорона як комп’ютерним програмам. Проаналізовано можливість охорони відеогри як аудіовізуального твору. Розглянуто також підхід до відеогри як до складеного об’єкту, до якого можуть входити програмний код, візуальна складова, музика тощо. Встановлено особливості різних видів відеоігор та їх вплив на правове регулювання цього об’єкта. Здійснено аналіз підходів іноземних держав до правового регулювання індустрії відеоігор та відеоігор, як об’єктів, які в ній створюються. Здійснено аналіз підходів до відеогри як до продукту (товару) чи як до надання послуги. Визначено, що ці дискусійні підходи переважно існують через те, що розробники відеоігор у ліцензійних угодах з кінцевим користувачем визначають придбання гри як надання послуги доступу до неї, а не як купівлю певного продукту (товару).