СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА НАТО У ПРОТИДІЇ ДЕСТРУКТИВНИМ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВПЛИВАМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ (2022–2023 РР.)

Анотація

Дослідження присвячено аналізу досвіду НАТО щодо протидії інформаційним загрозам, оскільки сучасний рівень розвитку вимагає колективної боротьби з поширенням інформації, використанням її як одного з видів ведення війни. З розвитком технологій і еволюцією каналів зв’язку розповсюдження інформації стає дедалі складнішим. Показано, що НАТО визнала необхідність адаптувати свої стратегії та можливості для ефективного протистояння викликам, пов’язаним з дезінформацією, пропагандою та кіберопераціями та розширити свій інструментарій з протидії гібридним загрозам. У статті проаналізовано потенціал партнерства Україна-НАТО у боротьбі з російською пропагандою, їх співробітництво у сфері інформаційної безпеки: спільні інтереси, тенденції. Також охарактеризовано основні виклики та загрози співпраці між Україною та НАТО та визначено рамки співпраці між Україною та НАТО у сфері кіберзахисту. Потік російської дезінформації значно зріс після початку повномасштабної війни росії в Україні. Проте Україна почала зміцнювати своє інформаційне та медіа-середовища ще з 2014 року, і почала працювати над механізмами для боротьби з інформаційними загрозами. Дезінформаційні кампанії росії спрямовані на те, щоб спричинити розколи всередині України та між іншими урядами. Важливо зазначити, що Північноатлантичний Альянс також зазнає російської пропаганди. Для прикладу, російські ЗМІ поширюють наступну інформацію: 1) мета Майдану - створення баз НАТО в Криму; 2) НАТО розмістило в Україні лабораторію біологічної зброї; 3) спецслужби НАТО працювали над викраденням Україною російських літаків; 4) НАТО вважає Україну одноразовим інструментом для війни з росією та інші. Тобто слід зауважити, що інформація та її поширення відіграє важливу роль для держав та міжнародних організацій для поширення власних інтересів та досягнення цілей. Автори подають основні рекомендації щодо посилення протистояння дезінформації, що може використовувати будь-який актор міжнародних відносин. У результаті обгрунтовано, що держави мають працювати над створенням нової установи, яка би була автономною та могла б проводити аналіз даних, необхідний для забезпечення незалежного контролю, якого вимагають нові політичні рамки; потрібно розвивати медіаграмотність населення; необхідно, щоб технологічні компанії такі як Meta, YouTube та Twitter, дотримувалися своєї політики щодо заборони дезінформації фінансованої рекламою.