До питання правової оцінки входження і становища українських земель у складі Великого князівства Литовського

Анотація

У статті розглядається проблема формування й розвитку Великого князівства Литовського та правова оцінка становища завойованих литовцями українських земель. У розрізі поставленої проблеми автори детально аналізують основні етапи виникнення Литовської держави за часів князювання Міндовга, створення централізованої системи влади і заснування правлячої династії Гедиміновичів, активну експансіоністську зовнішню політику за часів князя Ольгерда. Зрозуміло, що особливий інтерес авторів викликає процес завоювання литовцями українських земель шляхом так званої «тихої експансії» та її головні наслідки, що відбулися в суспільно-політичному житті українського та литовського народів. У цьому контексті автори грунтовно аналізують процес асиміляції литовців українцями, які виявилися в державотворчому й культурному відношенні значно вище своїх завойовників. Литовці запозичують в українців православну віру, староруську мову, «Руська правда» стає головним джерелом права до прийняття Литовських Статутів. Унаслідок асиміляційних процесів литовці, які жили на українських землях забули, хто вони – литовці чи українці. Поряд із позитивними явищами у статті аналізуються й негативні новації, запроваджені на теренах України в цей час: усунення від влади в Києві князів з династії Рюриковичів й прихід до неї представників литовської династії Гедеміновичів та створення, на відміну від Київської Русі, сильної централізованої Литовської держави. У статті проаналізовано процес зміни правового становища українських земель-князівств, що опинилися в складі Великого князівства Литовського, на початковій стадії його формування й розвитку (широка автономія з елементами федералізму) та в період посиленої централізації великокняжої влади, називаються головні причини ліквідації автономного статусу удільних князівств і перетворення їх на намісництва Литовської держави у другій половині XV ст. На думку авторів статті, Велике князівство Литовське, незважаючи на різні назви (Литовсько-Руська, Русько-Литовська держави та ін.), не було Українською державою.