Криза розподілу в сучасному світі: тенденції та наслідки

Анотація

У статті розглядаються основні причини виникнення кризи розподілу в сучасному світі. З розповсюдженням пандемії COVID-19 проблема розподілу та пов’язані із цим кризи стали основними проблемами, які привертають увагу як урядів, так і світової громадськості. Збільшення рівня безробіття, гендерна диспропорція, нерівність доходів і багатства – ось деякі з побічних ефектів пандемії коронавірусу. Криза посилила нерівність у всіх основних лініях розлому суспільства та відкинула назад здобутки в зменшенні бідності в усьому світі. Пандемія та її наслідки стали нагадуванням про необхідність переходу до більш справедливого і стійкого суспільства. Криза розподілу може призвести до краху багатьох суспільних підсистем. Найбільш успішним стають системи, структури, організації, здатні змінюватися, бути в стані перманентних змін та ефективно долати конфлікти. Політика розподілу не обов’язково означає програми соціального забезпечення для малозабезпечених груп населення або широкий розподіл суспільних благ і фінансів. Перерозподіл повноважень керівників також підпадає під політику перерозподілу. Ідея створення держави добробуту, її розвиток, а потім і всеохоплююча криза привертають увагу до таких найважливіших моментів існування людства, як процес розподілу благ і право на доступ до ресурсів як усередині окремих країн, так і у світі в цілому. Країни з високим рівнем державного соціального забезпечення мають широкодоступні освітні програми, які значною мірою фінансуються за рахунок податків. Таким чином, для забезпечення рівних можливостей і досягнення рівних результатів необхідна узгодженість підготовки професійних кадрів з наявним ринком праці. Для вирішення проблем розподілу й захисту від ризиків розподілу необхідна відповідна чітка правова система, особливо щодо економічного права, насамперед у таких його формах: податковому, фінансовому та антимонопольному законодавстві, які на практиці вирішують проблеми розподілу. Таким чином, кризи розподілу повинні ефективно контролюватися й вирішуватися шляхом посилення регулювання економічного законодавства.