Соціальне служіння церков як провайдер практик соціальної допомоги
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.№2(50).242851Ключові слова:
соціальне служіння, соціальна допомога, практики соціальної допомоги, релігійна конгрегація, провайдер, конфесійна соціальна роботаАнотація
У статті представлено аналіз соціального служіння церков у контексті його спроможності забезпечувати здійснення практик соціальної допомоги членами релігійних конгрегацій, тобто виступати провайдером такої взаємодії у суспільстві. Проаналізовано та порівняно термінологічне поле досліджень соціального служіння, відмінності між соціальним служінням, соціальною діяльністю, соціальною допомогою та конфесійною соціальною роботою. Визначено витоки соціального служіння, його зміст та умови трансформації. Зокрема, вказується на тенденцію до актуалізації досліджень щодо соціального служіння в науковому середовищі та доводиться необхідність реалізації завдання інституціоналізації соціального служіння як всередині церков (Другий Ватиканський Собор), так і в широкому суспільному просторі. Узагальнено найбільш помітні наукові доробки американських і британських соціологів, представлено нові різновиди соціального служіння. Визначено зміни у структурі соціального служіння, спільне та відмінне у практиках соціальної допомоги релігійних об’єднань, їх відносинах з державними структурами та громадянським суспільством залежно від структури та рівня інституціалізованості організації. Підкреслено переваги соціального служіння, які полягають у тому, що навіть у країнах із розвинутою системою соціального забезпечення, усталеною структурою соціальних служб практики соціальної допомоги, котрі здійснюють члени релігійних конгрегацій в межах соціального служіння, мають значно більшу мобільність та здатні швидше реагувати на суспільні виклики внаслідок відсутності притаманних державним структурам бюрократичних процедур. Окрему увагу приділено визначенню засад функціонування та розвитку соціального служіння в Україні, а також практикам соціальної допомоги, здійснюваним в межах цієї діяльності. Детально розглянуто боротьбу з пандемією COVID-19 як новітній напрям соціального служіння. На основі даних Національного інституту стратегічних досліджень проаналізовано основні практики соціальної допомоги, котрі здійснюються в межах цього напряму соціального служіння. Також наведено приклади найбільш помітних проєктів за конфесійною приналежністю.
Посилання
Бадджо А. Християнське соціальне вчення: ідентичність та методологія. Соціальна доктрина церкви : збірник статей. Львів : Свічадо, 1998. С. 49–78.
Гаврілова Н. Урізноманітнення виявів соціального служіння релігійних спільнот. Українське релігієзнавство. 2008. № 48. С. 70–77. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2008_48_8.
Іванкова-Стецюк О. Регіонально-конфесійні аспекти суспільно-політичного життя сучасної України в дзеркалі методології моделювання структурними рівняннями. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2015. № 1. С. 27–43. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stmm_2015_1_4.
Компендіум соціальної доктрини Церкви. Київ : Кайрос, 2008. 549 с.
Мороз В. Природа соціального вчення в Українській греко-католицькій церкві та перспективи його розвитку в сучасних умовах. Мандрівець. 2013. № 2. С. 73–77.
Мороз В. Нормативний характер принципів соціальної доктрини Католицької Церкви: еволюційний характер становлення. Українське релігієзнавство. 2014. № 71–72. С. 142–148.
Онищук С. Порівняльний аналіз соціальної доктрини традиційних християнських церков в Україні в питаннях взаємодії держави і церкви. Теорія та практика державного управління. 2014. Вип. 4. С. 56–65. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2014_4_10.
Орешина Д. Социальная деятельность приходских общин и конфессиональных организаций. Обзор социологических исследований. Социология религии. Серия: Социальная деятельность религиозных организаций : материалы семинара. Москва : ПСТГУ, 2014. URL: https://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&ved=0ahUKEwjwmNWoi5zYAhXRbVAKHbqfDxYQFggtMAE&url=http%3A%2F%2Fsocrel.pstgu.ru%2Fwp-content%2Fuploads%2F2014%2F12%2FWP_2014-14.pdf&usg=AOvVaw2sM-XajNkjj-x28d8TNZ6y.
Паращевін М. Релігія в сучасному українському суспільстві: потенціал впливу. Вектори змін українського суспільства / за ред. В. Ворони, М. Шульги. Київ : Інститут соціології НАН України, 2014. С. 403–417.
Попович В. Соціальне служіння (соціальна робота) як складник соціального вчення православної церкви: актуальні напрями взаємодії церкви і держави. Актуальні проблеми філософії та ВІСНИК НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. Випуск 2 (50) 2021 45 соціології / гол. ред. Д. Яковлев; відп. секретар І. Шамша; Міністерство освіти і науки України ; Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2017. Вип. 19. С. 74–76.
Токман В. Соціально значуща діяльність релігійних організацій України під час карантину : аналітична записка. 2020. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-07/relegiyni-organizatsiicovid.pdf.
Яроцький П. Особливості розвитку соціального вчення католицизму. Українське релігієзнавство. 2001. № 20. С. 55–64.
Яремчук С. Взаємодія церкви та армії на прикладі впровадження капеланської служби в Україні. Релігія та Соціум : міжнародний часопис. 2019. № 3–4 (35–36). С. 46–54. (Index Copernicus)
Яремчук С. Сутність і механізми релігійних практик. Габітус. 2020. № 3 (14). С. 81–86. (Index Copernicus)
Cnaan R.A. The Invisible Caring Hand. American Congregations and the Provision of Welfare. NewYork : University Press, 2002.
Dadley C.S. From Typical Church to Social Ministry: A Study of the Elements Which Mobilize Congregations. Review of Religious Research. 1991. Vol. 32. No. 3 (Mar.). P. 195–212.
Davidson J.D., Koch J.R. Beyond Mutual and Public Benefits. The inward and outward Orientations of Non-Profit Organizations. Sacred Companies: Organizational Aspects of Religion and Religious Aspects of Organizations / N.J.III Demerath, P.D. Hall, T. Shmitt, R.H. Wiliams (eds.). Oxford : Oxford University Press, 1998. Р. 292–306.
Mock A.K. Congregational Religious Styles and Orientations to Society: Exploring Our Linear Assumptions. Review of Religious Research. 1992. Vol. 34. No. 1 (Sep.). Р. 20–33.
