Аналіз класичних та сучасних підходів до визначення структури політичної ідентичності
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.№2(50).242775Ключові слова:
політична ідентичність, моделі політичної ідентичності, ідеологічні диспозиції, ціннісні орієнтації, політичні репрезентації, електоральна поведінкаАнотація
Стаття присвячена аналізу проблеми визначення структурних компонентів політичної ідентичності. Здійснено аналіз основних підходів та моделей, у яких виокремлюються різні елементи політичної ідентичності, такі як класичні підходи, що розглядають партійну ідентичність як основу політичної ідентичності; електорально поведінкові, комунікаційні та самоідентифікаційні, в яких політична ідентичність пов’язана з електоральним вибором, характером взаємодії в соціальному оточенні виборців; моделі кризової ідентичності, в яких політична ідентичність формується та регулюється під впливом референтних груп; системно-ієрархічні, в межах яких політична ідентичність визначається ціннісно-ідеологічними орієнтаціями або домінантами в політичних уявленнях громадян. Встановлено, що основними структурними елементами політичної ідентичності є соціально-статусні характеристики; оцінки економічної та політичної ситуації; партійні вподобання; диспозиції щодо конкретних політичних та соціально-економічних питань; оцінки персональних якостей політичних лідерів; перспективні очікування від партій і кандидатів. Визначено основні чинники, які слід враховувати в процесі аналізу політичної ідентичності, такі як соціокультурні (зумовлені соціальною диференціацією населення); інституціональні (формальні й неформальні норми, характер політичних інститутів); ідеологічні (ідеологеми, що впливають на партійно-ідеологічну ідентифікацію населення); соціально-демографічні (вік, стать, регіон проживання, соціальнопрофесійна приналежність); культурно-цивілізаційні (ціннісні орієнтації, геополітичні орієнтації, конфесійна належність); діяльнісно-поведінкові (політична активність та політична участь).
Посилання
Butler D., Stokes D. Political Change in Britain. London, 1974. 516 p.
Welsh J.M. The role of the inner enemy in European self-definition: Identity, culture and international relations theory. History of European Ideas. 1994. Vol. 19. Issue 1–3. P. 53–61.
Carter R.T., Helms J.E. White Racial Identity Attitudes and Cultural Values. Black and White racial identity: Theory, Research and Practice. Journal of Multicultural Counseling and Development. 2003. Vol. 31. No. 4. P. 226–244.
Castels M. The Power of Identity. Oxford : Blackwell, 1997. 280 p.
Risse T. The Euro between National and European Identity. Journal of European Public Policy. 2003. August. Nо. 10 (4). P. 487–505.
Эмерсон М. Экзистенциональная дилемма Европы. Вестник Европы. 2005. № 15. C. 41–65.
Loth W. Identity and Statehood in the process of European Integration. Journal of European Integration History. 2000. Nо. 6. P. 9–26.
Нойманн И. Использование «Другого»: образы Востока в формировании европейских идентичностей. Москва : Новое издательство, 2004. 336 c.
Strath B. A European Identity: to the historical limits of a concept. European Journal of Social Theory. 2003. Nо. 5. P. 387–401.
Cerutti F. Towards the political identity of the Europeans: An Introduction. A soul for Europe. On the political and cultural identity of the Europeans. 2001. Vol. 1. P. 26–45.
Семененко И.С. Идентичность в предметном поле политической науки. Идентичность как предмет политического анализа. Москва : ИМЭМО РАН, 2011. C. 8–12.
Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. Київ : Інститут соціології НАНУ, 2000. 308 с.
Ручка А. Політико-ідеологічна самоідентифікація населення сучасної України. Українське суспільство 1992–2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. Київ : Інститут соціології НАН України, 2012. C. 29–40.
Шведа Ю. Трансформації партійної системи в контексті трансформації політичної системи в Україні. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2007. № 19. C. 165–172.
Campbell A., Converse P.E., Miller W.E., Stokes D.E. Elections and the political order. New York : Wiley, 1966. 385 p.
Campbell A., Converse P.E., Miller W.E., Stokes D.E. The American Voter. New York : Wiley, 1960. 573 p.
Shanks M., Miller W. Policy Direction and Performance Evaluation: Contemporary Explanations of the Reagan Elections. British Journal of Political Science. 1990. Vol. 20. No. 2. P. 143–235.
Миллер У. Политическое поведение: вчера и сегодня / под ред. Р. Гудина, X.-Д. Клингеманна. Политическая наука: новые направления. Москва, 1999. С. 300.
Colton T.J. Transitional Citizens: Voters and What Influences Them in the New Russia. London : Cambridge, 2000. 336 p.
Burt R. Structural Holes: The Social Structure of Competition. MA : Cambrige, 1992. 313 p.
Попова О.В. Модели идентичности политических актеров в современной России. Политическая наука. 2018. № 2. С. 173–194.
Newcomb T. Reciprocity of interpersonal attraction: A nonconfirmation of a plausible hypothesis. Social Psychology Quarterly. 1979. № 42 (4). P. 299–306.
Бунь В. Політична ідентифікація як фактор електорального вибору. Тези звітної наукової конференції філософського факультету / відп. за вип. В. Мельник. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. С. 108–110.
Бунь В. Теоретичні підходи до аналізу електорального вибору. Вісник Львівського університету. Серія: Філософсько-політологічні студії. 2013. Вип. 3. С. 200–212.
Остапенко І. Стратегії та технології активізації самоідентифікування молоді. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2019. 114 с.
Rose R., Mishler W. Negative and positive party identification in post-communist countries. Electoral studies. 1998. Vol. 17. № 2. P. 217–234.
Янакова В. Политическая идентичность: концептуализация понятия. Социально-политические науки. 2017. № 5. С. 18–23.
Орлова Э. Концепция идентичности/идентификации в социально научном знании. Вопросы социальной теории. 2010. Т. IV. С. 87–111.
Политический процесс: основные аспекты и способы анализа / под ред. Е. Мелешкиной. Москва : Весь Мир, 2001. 302 с.
Соснюк О., Остапенко І. Психосемантичні особливості національної та громадянської ідентичності студентської молоді. Український психологічний журнал. 2017. № 2 (4). С. 164–176.
Brader T., Tucker J. Emergence of Mass Partisanship in Russia, 1993–1996. American Journal of Political Science. 2000. № 45. P. 69–83.
Ядов В. Социальная идентификация в кризисном обществе. Социологический журнал. 1994. № 1. С. 35–52.
Резнік О. Політична самоідентифікація особистості за умов становлення громадянського суспільства. Київ : Інститут соціології НАН України, 2003. 101 c.
Москаленко В., Дембицька Н. Політична ідентичність і формування громадянськості особистості. Розвиток демократії та демократична освіта в Україні / укл. Л. Марголіна ; Канадсько-український проєкт «Демократична освіта», Міністерство освіти і науки України, Інститут вищої освіти АПН України, Одеська національна юридична академія. Київ : Ай Бі, 2003. С. 473–484.
