РЕГІОН ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ: КЛЮЧОВІ ПОКАЗНИКИ СТАБІЛЬНОСТІ Й МИРУ VS КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРОТИРІЧЧЯ

Анотація

У статті досліджено регіон Північної Європи, який узято за приклад стабільності, економічного та політичного розвитку, з активним громадянським суспільством, верховенством права, орієнтацією на миробудування й високі соціальні стандарти. На основі таких показників, як відсутність тривалий час внутрішніх і міжнаціональних воєн, високий рівень ВНП (за даними Міжнародного валют- ного фонду), запровадження загального виборчого права, значення ролі регіону та регіональної ідентичності (на основі досліджень Атласу європейських цінностей), індексів позитивного і структурного миру (згідно з доповідями Інституту економіки й миру та глобального індексу миру, Австралія), робиться загальний висновок про значні досягнення країн Північного регіону у справі побудови миру в регіоні та стабільного громадянського суспільства. Використовуючи неореалізм, неолібералізм і конструктивізм у дослідженні, показали багатоманітність концепту Північної Європи й геополітичні особливості кожної конкретної держави в його формуванні. Так, аналізуються такі підходи до розуміння регіону через геосхеми ООН, географічний детермінізм, геополітичну боротьбу між країнами регіону й сусідами, міждержавними територіальними утвореннями. Розмежовуються поняття «Північ», «Північна Європа», «Північний регіон», «Скандинавія», «скандинавізм», «панскандинавізм», «нордизм», «Балтійський регіон», «Балтоскандія». Досліджується особлива роль Великобританії, Німеччини та Росії у формуванні регіональної ідентичності Північної Європи, а також деякі регіональні об’єднання, наприклад, Північна Рада, Північна Рада Міністрів, Північний паспортний союз, Північно-Західна Рада, Рада країн Балтійського моря. Робиться висновок про відсутність прямого зв’язку між універсальним єдиним трактуванням концептуального осмислення регіону та показниками миру і стабільності в ньому.