«ЛІБЕРАЛЬНИЙ МИР» ЯК КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРАКТИКА ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ

Автор(и)

  • А. В. Багінський Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.3(43).194969

Ключові слова:

ліберальний мир, конфлікт, урегулювання конфлікту, неолібералізм

Анотація

Стаття розглядає «ліберальний мир» як концептуальний феномен останніх десятиріч. Аналізуються особливості й недоліки «ліберального миру» як миротворчої практики. Висвітлюються кейси втілення «ліберального миру» в процесі сучасних миротворчих місій. Ліберальний мир постає як утілення неоліберальних практик, що базуються на домінуванні глобальних фінансів, утілених у транснаціо нальних інститутах. Провал низки миротворчих місій наприкінці XX сторіччя зменшив ентузіазм щодо успіхів ліберальної моделі миру. Стає зрозумілим, що, крім функцій нейтральної сторони конфліктів, миротворчі сили можуть працювати із соціальними та інституціональними вимірами перехідних від конфлікту до миру суспільств. Складнощі впровадження ліберального миру спостерігалися в Боснії та Герцеговині. Розглядаються різновиди й моделі ліберального миру. Елементом ліберального миру є ліберальний консенсус, коли основні політичні та громадські сили мають одновекторне бачення динаміки до миру. Проблематичним питанням також є нав’язування моделі ліберальної держави для перехідних суспільств, яким досить складно водночас і синхронізовано проводити економічні, політичні та соціальні реформи. Виокремлюється стандартизованість ліберального миру для перехідних суспільств і робляться висновки щодо можливостей застосування в Україні. Україна має врахувати нюанси й досвід упровадження ліберального миру під час урегулювання конфліктів у світі. Оптимальною моделлю для успіху миротворчих заходів є поєднання західних стандартів миротворчості з міс- цевими практиками подолання насильства. На відміну від згаданих кейсів, міжнародній спільноті не потрібно сприяти відбудовувати спроможності Української держави «з нуля» в російсько-українському конфлікті. Україна має постати як активний і суверенний суб’єкт під час урегулювання протистояння на Донбасі. Фасилітація в межах громад, виявлення й задоволення потреб та інтересів жертв конфлікту, комплексна й послідовна інформаційна політика держави мають реалізовуватися державними інститутами відносно незалежно від можливостей і допомоги міжнародних донорів у контексті національного миру, що, звичайно, не заперечує його ліберальні й цивілізаційні складники.

Біографія автора

А. В. Багінський, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

кандидат політичних наук, доцент кафедри соціології

Посилання

Гали Б.Б. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира. Доклад Генерального секретаря в соответствии с заявлением, принятым 31 января 1992 года на заседании Совета Безопасности на высшем уровне. А/47/277, S/24111 от 02.07.1992.

Richmond O. and Franks J. Liberal peace transitions. Between statebuilding and peacebuilding. Edinburgh University Press, 2011. 230 p.

Mac Ginty, Roger. Indigenous Peace-Making Versus the Liberal Peace. Cooperation and Conflict: Journal of the Nordic International Studies Association. Vol. 43 (2). Р. 139–163.

Herring E. Variegated neoliberalization, human development and resistance: Iraq in global context. International Journal of Contemporary Iraqi Studies. Volume 5. Number 3. Р. 337–355.

Кутуєв П.В. Трансформації модерну: інституції, ідеї, ідеології: монографія. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2016. 516 с. URL: http://www.sociology.kpi.ua/wp-content/uploads/2019/02/ Kutuev.pdf.

Kutuev P., Choliy S. Mobilization in post-socialist spaces: Between imperatives of modernization and threats of demodernization. Ideology and Politics. 2018. Issue 2. С. 4–24. URL: https://ideopol.org/ wp-content/uploads/2019/01/_______2.%201.%20ENG.%20Intro.pdf.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-24

Номер

Розділ

Соціологія