Штучний інтелект і трансформація управлінських рішень: соціолого-правовий аналіз ролі керівника та структури влади

Анотація

У статті проаналізовано вплив штучного інтелекту (ШІ) на управлінські процеси та трансформацію ролі керівника в сучасних організаціях. Автори висвітлюють, як алгоритмічне ухвалення рішень змінює структуру влади та розподіл відповідальності між людьми й цифровими системами. Замість традиційної централізованої моделі, що базується на особистому авторитеті та компетентності управлінців, дедалі більшої ваги набувають алгоритми, які виконують аналітичні й прогностичні функції. Особливу увагу приділено проблематиці «чорної скриньки», коли керівники не завжди розуміють принципи роботи систем, на які вони покладаються, та ризику «автоматизаційного ухилу», що може послаблювати критичне мислення та знижувати стратегічну автономність управлінців. Соціологічний вимір алгоритмічного управління розкривається крізь призму взаємодії людини й технології, де виникають нові конфігурації контролю й підзвітності. У класичних моделях бюрократії, описаних М. Вебером, влада будувалася на формальних процедурах і персональній відповідальності керівників. В умовах упровадження штучного інтелекту ці процедури набувають динамічності та гнучкості, але водночас зростають вимоги до прозорості алгоритмів і механізмів їхньої легітимації. Дослідження підтверджують, що працівники можуть сприймати цифрові рішення як об’єктивні, проте відсутність зрозумілих пояснень знижує довіру до таких технологій. У статті розкрито гіпотезу, що впровадження штучного інтелекту змінює баланс влади між керівником і алгоритмічними системами та формує нові способи легітимації рішень. Порушено питання про «алгоритмічну відповідальність», коли розмите авторство цифрового прогнозу чи рекомендації ускладнює визначення, хто відповідає за підсумковий результат. З урахуванням сучасних теоретичних підходів (зокрема акторно-мережевої теорії та теорії соціальних систем), запропоновано розглядати алгоритми як активних учасників управлінського процесу, що впливають на формування нової бюрократії. Зроблено висновок, що подальше дослідження алгоритмічного управління потребує міждисциплінарного підходу, аби поєднати технологічні досягнення зі збереженням прозорості, довіри й соціальної відповідальності в організаціях. Особливу увагу слід приділити розробці правових норм для забезпечення прозорості алгоритмів і механізмів їхньої легітимації. Важливою є також проблема визначення правових рамок для «алгоритмічної відповідальності», що дозволить уникнути юридичних прогалин у випадках, коли рішення ухвалюються автоматизованими системами. Це допоможе забезпечити відповідальність за результати цифрових рішень та підвищить довіру до таких технологій.