ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ВЕТЕРАНСЬКОГО РУХУ: ОСОБЛИВОСТІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

У статті досліджено актуальну проблематику – ознаки загострення соціальної адаптації вагомої групи громадян після стресових навантажень військових дій. У рамках неоінституційного підходу досягнуто мети роботи – розкрито специфіку теоретичного відображення інституалізації сучасних ветеранських рухів. На основі фахових та загальнонаукових методів політологічного дослідження, розв’язано такі завдання: досліджено огляд основних концепцій розбудови ветеранського руху як громадської спільноти та політичної сили. Встановлено засновні позиції щодо ролі та значення ветеранського руху України у післявоєнний період, серед яких чільне місце посідає є функція підтримки стійкості та спроможності суспільства. Надано увагу діяльності щодо створення політичних партій або груп захисту інтересів, спрямованих на просування державної політики на користь ветеранів. Стаття характеризується науковою новизною, оскільки в ній було встановлено значення реабілітаційного напрямку консолідації ветеранських спільнот, який створює можливість сприяння ветеранам залишатися в статусі активних та спроможних громадян. Результати статті мають практичне значення та можуть використовуватись у подальшому дослідженні потенціалу ветеранських соціальних груп для укріплення сталості суспільства та його демократичного розвитку, що особливо актуально для сучасної України. Крім того, результати дослідження можуть стати корисними для імплементації ветеранських рухів до мирного життя та унормовано висловлювання політичних вимог, надають широкі можливості для соціально-політичної репрезентації потреб ветеранів.