ПРОПАГАНДА І СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ: ВОЛЯ ДО (НЕ)ЗАХИЩЕНОСТІ НАПЕРЕДОДНІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню залученості жителів України напередодні повномасштабного російського вторгнення до осередків російської пропаганди в контексті використання жителями України забороненими з 2014 року соціальних мереж. Автори аналізують типи користування соціальними мережами в Україні на початку 2020 року, виявляють три кластери користувачів, які майже повністю відмовилися від використання двох популярних російських соціальних мереж, та три кластери користувачів, які продовжували досить активно використовувати обидві з них незважаючи на офіційну заборону. Здійснений аналіз, що включав двовимірну та тривимірну конкретизацію соціально-демографічних профілів різних типів користувачів соціальними мережами, свідчить, на думку авторів, про обумовленість вибору на користь або проти використання заборонених соцмереж факторами переконання у власній невразливості до пропаганди, прагнення до отримання задоволення через соціальні контакти та унікальні новини, а також втоми від російського контенту тощо. Дані дослідження також показують, що користування соціальними мережами в Україні з огляду на різні типи суб’єктивної медіаграмотності було складним процесом, що вимагає подальшого розгляду, бо візити до визначених ворожими соцмереж могли бути відносно безпечними, але убезпеченість залежала від типових практик суб’єктивного розрізнення правди від брехні. Найбільш захищеними виглядали користувачі зі змішаним індивідуалістично-колективістичним типом суб’єктивної медіаграмотності та колективісти із вузьким близьким колом довіри, а от візуально орієнтовані індивідуалісти та колективісти, які були орієнтовані насамперед на визначення авторитетності чи серйозності джерел інформації, мали більшу схильність до ризику з огляду на частіше самонаражання на потенційну небезпеку російської пропаганди.