МОДЕЛЬ ПАРЛАМЕНТУ В УМОВАХ ВІЙНИ: ФОРМАТ КОЛАБОРАЦІЇ

Автор(и)

  • А. О. Сичова Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2023.1(57).280811

Ключові слова:

колаборація, інтерактивний майданчик, спільні дії, воєнний парламент, воєнний час, Верховна Рада України

Анотація

У статті розглядається можливість трансформації законодавчих структур на інтерактивний майданчик спільних дій за участю ключових стейкголдерів на час воєнного стану на прикладі Верховної Ради України 2022. Колабораційний формат подається як альтернативний підхід інструментального партнерства, що дозволяє залучити суб’єктів різних рівнів та установ. Авторкою пропонується структура воєнного парламенту на основі трьох індикаторів, а саме: загального системного контексту, специфіки режиму управління та динаміки співпраці. Перший індикатор ґрунтується на визначенні критеріїв відбору ключових учасників, а також погодженні правил участі та підзвітності на майданчику спільних дій. При цьому обсяг повноважень суб’єктів колаборації може вар’юватися залежно від компетентностей залучених стейкголдерів. Другий індикатор відіграє роль маркеру процедурної легітимності, впливаючи на ступінь узгодженості політики та ухвалення рішень, тоді як третій чинник означає готовність учасників підтримувати спільні політичні рішення незалежно від рівня їхнього узгодження з особистими політичними преференціями гравців. У тексті статті дослідниця розбиває загальну структуру інтегрованого управління на окремі управлінські блоки, виходячи з особливостей українського парламенту та функціоналу, затвердженого Регламентом ВРУ. Паралельно зі скороченням деяких підрозділів, пропонується запровадження двох додаткових блоків: швидкого реагування та громадянського контролю як доцільних на час воєнного стану. Окрім структури, авторка прописує низку змін у парламентських процедурах і поведінкових патернах серед депутатів. Незважаючи на потенційні переваги, дослідниця зазначає, що колабораційний формат співпраці має низку недоліків, а саме: невизначеним залишається вплив спільних результатів на процедурну легітимність ухвалених рішень, а також принцип визначення особистого внеску кожним із залучених стейкголдерів. Варто було б врахувати наявні мережеві зв’язки між політичними акторами українського парламенту для прорахунку потенційних ризиків переходу до інтерактивного простору дій.

Біографія автора

А. О. Сичова, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

кандидат політичних наук, докторант кафедри політології

Посилання

Лінецький С.В., Крижанівський В.П. Коментар до Регламенту Верховної Ради України, Київ: Фонд «Східна Європа», USAID, 2015. 730 с.

Мінкіна К. Чи впливає скорочена процедура розгляду законопроєктів на терміни їх ухвалення? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/chy-vplyvaye-skorochena-protsedura-rozglyadu-zakonoproyektiv-naterminy-yikh-ukhvalennya/31364816.html (дата звернення: 20.03.2023)

Adger, W. N., & Jordan, A. (Eds.) Governing sustainability. Cambridge University Press. 2009. 338 p.

Ansell, C., & Gash, A. Collaborative platforms as a governance strategy. Journal of Public Administration Research and Theory. 2018. № 28(1). P. 16–32.

Beyers, J., & Arras, S. Stakeholder consultations and the legitimacy of regulatory decision-making: A survey experiment in Belgium. Regulation & Governance. 2020. № 15. Р. 877–893.

Brand, T., Blok, V., & Verweij, M. Stakeholder dialogue as agnostic deliberation: Exploring the role of conflict and self-interest in business-NGO interaction. Business Ethics Quarterly. 2020. № 30(1). Р. 3–30.

Conrad, E., Cassar, L. F., Jones, M., Eiter, S., Izaovicˇová, Z., Barankova, Z., Christie, M., & Fazey, I. Rhetoric and reporting of public participation in landscape policy. Journal of Environmental Policy & Planning. 2011. № 13(1). Р. 23–47.

Dutterer, A. D., & Margerum, R. D. The limitations of policy-level collaboration: A meta-analysis of CALFED. Society and Natural Resources: An International Journal. 2015. № 28(1). Р. 21–37.

Emerson, K., T. Nabatchi, and S. Balogh. An Integrative Framework for Collaborative Governance. Journal of Public Administration Research and Theory. 2012. № 22 (1). Р. 1–29.

Fung, A. Varieties of participation in complex governance. Public Administration Review. 2006. № 66(S1). Р. 66–74.

Kyselá, E., Šcˇasný, M., & Zveˇřinová, I. Attitudes toward climate change mitigation policies: A review of measures and a construct of policy attitudes. Climate Policy. 2019. № 19(7). Р. 878–892.

Nilsson, J., & Lundmark, C. The effect of personal values and the roles on representational principles in natural resource management decision-making. Heliyon. 2020. № 6(5). Р. 32–42.

PytlinkZillig, L. M., Hutchens, M., J., Muhlberger, P., Gonzalez, F. J., & Tomkins, A. J. Deliberative public engagement with science. An Empirical Investigation. Springer International Publishing AG. 2018, 129 р.

Reed, M. S., Vella, S., Challies, E., de Vente, J., Frewer, L., Hohenwallner-Ries, D., Huber, T., Neumann, R. K., Oughton, E. A., Sidoli del Ceno, J., & van Delden, H. A theory of 14 SÖDERBERG ET AL. participation: What makes stakeholder and public engagement in environmental management work? Restoration Ecology. 2018. № 26. Р. 7–17.

Schmidt, V. A. Democracy and legitimacy in the European Union revisited: Input, output and ‘throughput’. Political Studies. 2013. № 61. Р. 2–22.

Strebel, M.A., Kübler, D. And Marcinkowski, F. The importance of input and output legitimacy in democratic governance: Evidence from a population-based survey experiment in four west European countries. European Journal of Political Research. 2019. № 58. Р. 488–513.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-31

Номер

Розділ

Політологія