ГЕОСТРАТЕГІЯ УКРАЇНИ ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено основні засади формування української геостратегії, проаналізовано динаміку розвитку геостратегії незалежної України щодо Російської Федерації (РФ), визначено провідні напрями сучасної української геостратегії та її перспективні вектори. Геостратегія, у широкому сенсі, формулює та обґрунтовує головні цілі, норми та принципи зовнішньої політики держави, а також визначає основні засоби та прийоми реалізації її інтересів на міжнародній арені. У практичному сенсі, геостратегія виконує функції визначення найбільш ефективних засобів для захисту безпеки держави, а також розробки практичних рекомендацій щодо реалізації її національних інтересів. Пропонуються такі типи геостратегії за їхнім призначенням: впливу (чи контролю), конфронтації та співпраці. Геостратегія незалежної України в 90-х роках ХХ ст. була «багатовекторною». Головними в геостратегії України були визначені «західний» та «східний» вектори співпраці. «Чорноморський» вектор був би перспективним для України в разі розвитку інтеграційних процесів у басейні Чорного моря. У період президентства Віктора Ющенка головним вектором геостратегії України став «західний», спрямований на співпрацю з країнами Заходу і на вступ до ЄС і НАТО. В часи президента Віктора Януковича геостратегія України знову стала «двовекторною», поєднуючи «західний» та «східний» вектори співпраці. Після російської агресії проти України в 2014 р. провідним геостратегічним вектором співпраці залишився «західний», а щодо РФ геостратегія України перетворилася на конфронтаційну «стримувальну». Під час нинішньої повномасштабної війни Україна повинна втілювати проти Росії наступальну геостратегію для відновлення своєї територіальної цілісності. У повоєнний період для України найбільш доцільною буде геостратегія «стримування» щодо РФ за допомогою держав Заходу.