КОНСТРУЮВАННЯ ШТУЧНОЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ У РОСІЙСЬКИХ ПРОПАГАНДИСТСЬКИХ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛАХ (НА ПРИКЛАДІ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню повсякденного життя тимчасово окупованих територій Запорізької області. Автор доводить, що після окупації місцеві мешканці опинилися в інформаційній та фізичній блокаді, а їхній звичний світ сповнено страху та невизначеності як жити, працювати і здійснювати соціальні інтеракції. Спираючись на наукові здобутки П. Бергера, Т. Лукмана та Н. Еліаса, автор визначає штучну повсякденність як змодельований комунікатором процес життєдіяльності індивідів, що розгортається у звичних соціальних ситуаціях, проте додатково містить спеціально створений змістовно-емоційний контекст. У ході неформалізованого аналізу змісту 11 телеграм-каналів за жовтень-листопад 2022 року, описано непроблематичний та проблематичний виміри штучної повсякденності та охарактеризовано смислові елементи кожного із них. З’ясовано, що російська пропаганда комбінує проблемно-ідеологічні месиджі із позитивними темами з метою створення паралельної інформаційної реальності. За допомогою такого підходу пропагандисти намагаються поєднати окупаційну владу та новий інституційний порядок із колишнім, довоєнним життям. Автор доходить висновку, що порівнюючи медійну картину та реальне життя через дихотомії «повсякденності – не-повсякденності» та зміни у мікросередовищі спілкування, люди починають сприймати навколишній соціальний простір та соціальні відносини у ньому як незнайомі та чужі. Показано, що найбільшою мірою це стосується міського середовища, яке через мілітаризацію, обмеження свободи пересування, військовий та поліцейський терор, перетворюється на простір небезпеки із загрозами ув’язнення, викрадення та пограбування. Констатовано, що за таких умов, для людей, що залишаються в окупації, можливі дві стратегії пристосування до нових реалій – колабораціоністська та пасивного спротиву.