СТРАТЕГІЧНІ ІНТЕРЕСИ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ В РЕГІОНІ БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТА ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ

Автор(и)

  • О. Петряєв National Institute for Strategic Science, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2022.3(55).269555

Ключові слова:

Турецька республіка, Близький схід, Османська імперія, Левант, Реджеп Тайіп Ердоган

Анотація

Прихід до влади в Турецькій республіці прем'єр міністра, а пізніше президента Реджепа Тайіпа Ердогана, призвело до зміни ідеологічного фундаменту держави, відмови від ідеології кемалізму та перехід до ідеології неоосманізму з активною зовнішньою політикою на Близькому Сході та Північній Африці. Посилення влади Ердогана сприяло зміні зовнішньої політики Туреччини та розвитку зовнішніх відносин з ісламським світом і в першу чергу з арабськими країнами. Ідеологія неоосманізму стала ключовим елементом у стратегії зовнішньої політики Туреччини в арабському регіоні. Передумови зміни зовнішньої політики Турецької республіки на Близькому сході і Північній Африці носить комплексний характер. Після приходу до влади політичної партії Справедливість та Розвиток призвело до бажання неоосманського реваншизму та відмови від політичного вектора "нуль проблем із сусідами". Також шляхом різних реформ, лідеру Туреччини, Реджепу Ердогану вдалося нейтралізувати політичну опозицію та турецьких військових, які історично були зовнішніми арбітрами турецького політичного життя. Зміцнення політичної позиції Ердогана всередині Туреччини дозволило йому змінити зовнішній політичний курс своєї країни. Після початку низки революцій в арабських країнах Близького Сходу та Північної Африки, Туреччина відчула, що може повернути в цьому регіоні втрачені політичні та економічні позиції, які вона втратила після падіння Османської імперії. Після цього Туреччина стала позиціонувати себе як важливого військового, політичного та економічного гравця в регіоні, суперничаючи з такими країнами як Ізраїль, Єгипет, Іран та Саудівська Аравія. Такий вектор розвитку зовнішньої політики Туреччини показав, що країна вже не прагне вести політику близьку до інтересів США та Європейського Союзу, і стала дистанціюватися від західного світу, стаючи домінуючим політичним та військовим гравцем на Близькому Сході, Північній Африці та інших регіонах. Ця тенденція показала, що Турецька Республіка вже заявила про себе як про регіональну державу, з якою іншим політичним гравцям слід рахуватися.

Біографія автора

О. Петряєв, National Institute for Strategic Science

PhD Student at the Political Science Department

Посилання

Аватков В.А., Сбитнева А. Политический курс современной Турции. Главные особенности внутренней и внешней политики 2019 г. // Свободная мысль. 2020. № 2 (1680). С. 115-128.

Alhas A.M., Sevencan S. Turkey, Iraq on same page against terror groups. Anadolu Agency. 17.12.2020. URL: https://www.aa.com.tr/en/middle-east/turkey-iraq-on-same-page-against-terror-groups/2080541 (дата звернення 16.06.2022)

Harchaoui J. Why turkey intervened in Libya. Foreign Policy Research Institute. 12.2020. URL: https://www.fpri.org/wp-content/uploads/2020/12/why-turkey-intervened-in-libya.pdf (дата звернення 21.06.2022)

Isamel Y. Turkey’s Growing Military Presence in the Kurdish Region of Iraq. The Washington Institute for Near East Policy. 18.05.2022. URL: https://www.washingtoninstitute.org/policy-analysis/turkeysgrowing-military-presence-kurdish-region-iraq (дата звернення 17.06.2022)

Saleh A. to the UN Security Council: We Demand 3 Urgent Steps Including Withdrawing Recognition of the GNA. Almarsad. 02.12.2019. URL: https://almarsad.co/en/2019/12/02/aguila-saleh-to-the-unsecurity-counci l-we-demand-3-urgent-steps-including-withdrawing-recognition-of-the-gna/ (дата звернення 20.06.2022)

Yeşiltaş M., Seren M., Özçelik N. Operation Euphrates Shield. Implementation and lessons learned. SETA. 2017. URL: https://setav.org/en/assets/uploads/2017/11/R97_Euphrates.pdf (дата звернення: 14.06.2022).

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-21

Номер

Розділ

Політологія