ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧИХ КОЛОНІЙ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ В УРСР

Анотація

У статті розкриваються історичні передумови створення та розвитку дитячих колоній для неповнолітніх у СРСР, їх місце в процесі боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю. З моменту створення у 1918 р. дитячих колоній їхнє основне завдання полягало в організації навчального процесу для неповнолітніх, хоча на практиці основний акцент робився на трудовому вихованні та залученні до праці безпритульних дітей. Формально такі установи для неповнолітніх стали закладами соціалізації безпритульних та бездоглядних дітей, звільнених з колоній. Встановлено, що утримання неповнолітніх у трудових колоніях мало на меті, по-перше, ізолювати їх від впливу дорослих злочинців, особливо рецидивістів; по-друге, через працю та навчально-виховний процес сформувати повноцінних членів суспільства. Юридично першим нормативно-правовим актом, яким затверджено правовий статус дитячих колоній для неповнолітніх був Виправно-трудовий кодекс від 16 жовтня 1924 р. У відповідності до задекларованих у ньому положень усі неповнолітні, які перебували в дитячих трудових колоніях, поділялися на кілька категорій згідно з віковою градацією, що діяла у приймальниках-розподільниках. Так само бралися до уваги морально-педагогічні здібності. Дитячі колонії входили до загальної системи виправно-трудових закладів, що регулювалися Виправно-трудовим кодексом, але відрізнялися різними типами режиму, який у них діяв. Дитячі колонії відрізнялися від класичних в’язниць наявністю системи освіти і трудового виховання. У колоніях відбувалося формування самодостатніх громадян, обізнаних зі своїми правами та обов’язками. Саме трудові колонії для неповнолітніх стали основним типом місць позбавлення волі неповнолітніх та безпритульних і бездоглядних дітей. Ці заклади мали не лише навчати малолітніх в’язнів трудових навичок, а й виховувати згідно з їхнім соціальним станом, віком, розумовими та психологічними здібностями. Дитячі трудові колонії стали складовою частиною ГУЛАГу. Станом на 1939 р. у цій системі функціонувало 50 колоній для неповнолітніх. Встановлено, що для дитячих трудових колоній, дислокованих на території УРСР, була властива диференціація як щодо термінів ув’язнення за скоєні важкі злочини, так і щодо ізоляції неповнолітніх «рецидивістів» і порушників режиму. Формування мережі дитячих трудових колоній зумовлювалося як бажанням боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх, так і спробою застосувати виховні та освітні заходи до осіб, позбавлених батьківської опіки, з одночасним використанням їх як дешевої робочої сили.