Криміналізація керування транспортними засобами в стані сп’яніння: проблеми законотворчої практики

Анотація

У статті висвітлюється український досвід криміналізації керування транспортними засобами в стані сп’яніння як наслідок унесення змін до кримінального й адміністративного законодавства у 2018–2021 роках. Відзначається важливість системності й обґрунтованості при внесенні змін до адміністративно- та кримінально-правових норм. Звертається увага на необхідність ретельного дотримання правил юридичної техніки в законотворчій діяльності, з огляду на те що використання засобів адміністративного і кримінального права пов’язане з найбільш істотними обмеженнями прав і свобод людини. Зазначається про порушення правил юридичної техніки, допущені у відповідних законах у частині положень про криміналізацію й декриміналізацію керування транспортними засобами в стані сп’яніння. Допущені порушення однорідності правового регулювання (Закон № 720‑IX урегульовував питання, яке не було предметом його регулювання); внутрішньої несуперечливості (Законом № 720-IX про внесення змін «у зв’язку з прийняттям Закону № 2617-VIII» уносилися зміни до самого Закону № 2617-VIII); зовнішньої несуперечливості (положення Закону № 720-IX суперечать положенням ст. 2 КУпАП і ст. 3 КК України); мовні (у п. 117 Закону № 720-IX є морфологічна помилка); процедурні (порушено вимоги ст. ст. 90, 92 Регламенту). Звертається увага на зміст висновків і юридичне значення роз’яснень парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності, ухвалених з питань криміналізації керування транспортними засобами в стані сп’яніння. Зазначається про порушення відповідним комітетом регламентних процедур і положень законодавства про парламентські комітети. Висвітлюються наслідки відповідних техніко-юридичних порушень (законодавча невизначеність) і пропонуються шляхи усунення зазначених проблем.