Криза концепції «ліберального миру»
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.№2(50).242866Ключові слова:
врегулювання конфліктів, миротворчість, мир, ліберальний мирАнотація
«Ліберальний мир» – стандартизована практика миротворчих інтервенцій у конфліктні країни, за якої розбудова соціальних інститутів в цих країнах здійснюється за «західним» зразком. Ряд наукових праць, присвячених критиці «ліберального миру», дозволяє розглядати його як певний різновид неоліберальної ідеології, коли миротворчі зусилля щодо подолання динаміки та наслідків збройних конфліктів перетворюються у нав’язування ліберальних норм (верховенство права, ринкової економіки, демократії) постконфліктним суспільствам, і навіть розглядається як форма втручання у суверенітет даних країн. Кризу концепції «ліберального миру» буде розглянуто в контексті державного будівництва і суверенітету постконфліктних країн. Концепція «ліберального миру» часто досить специфічно трактує миротворчу інтервенцію у переговори саме як міжнародну, ззовні націлену на ліберальні норми, але внутрішньо – на неліберальні компроміси з правлячами класами, що здійснюють насилля, озброєними недержавними формуваннями і навіть жертвами конфлікту. Розрахунок концепції «ліберального миру» спирався на те, що швидкі реформи у постконфліктних країнах у напрямку незалежного судочинства, розмаїтих форм економіки та інклюзивних форм включеності у політичний процес може створити більш сталі конфігурації миру та подальшого мирного співжиття. Технологія миротворочості за схемою ліберального миру ускладнювалась через часову обмеженість, зокрема в короткостроковому бюджетуванні та націленості міжнародних організацій на швидкий результат миротворчих заходів. Фокус заходів «ліберального миру» стосувався постконфліктної реконструкції держав та відновлення їхнього суверенітету. Змінився і характер самих миротворчих операцій ООН, які стали більш комплексними та багатосторонніми. У свою чергу, трансформація миротворчих місій вимагала і зміни концептуального обгрунтування міжнародних інтервенцій у врегулюванні і подоланні конфліктів. Дослідники почали формулювати концепції, де миробудівництво враховує не стільки ліберально-орієнтований проект державного будівництва на постконфліктних територіях, скільки врахування соціокультурного контексту, місцевих і традиційних норм у провадженні миротворчості.
Посилання
Багінський А.В. «Ліберальний мир» як концепція та практика врегулювання конфлікту. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: зб. наук. праць. Київ, 2019. № 3(43). С. 15–20.
Myrberg M. Revisiting the liberal peace and the fourth generation of peace and conflict scholarship in the context of Somalia and Afghanistan. Central European University, 2013. URL : http://www.etd.ceu.hu/ 2013/myrberg_miranda.pdf (дата звернення: 29.04.2021).
An Agenda for Peace: Preventive diplomacy, peacemaking and peace-keeping. Report of the SecretaryGeneral pursuant to the statement adopted by the Summit Meeting of the Security Council on 31 January 1992. URL : https://www.un.org/ruleoflaw/files/A_47_277.pdf (дата звернення: 29.04.2021).
Eppinger М. Property and Political Community: The Case of Ukraine. The George Washington International Law Review. 2015. Vol. 47. P. 825–891.
Paris R. At War’s End: Building Peace After Civil Conflict. Cambridge : University Press, 2004. 304 p.
Chandler D. The uncritical critique of ‘liberal peace’. Review of International Studies. 2010. Issue 36. Р. 137–155
Krasner S. D. Sharing Sovereignty: New Institutions for Collapsed and Failing States. International Security. 2004. Vol. 29, No. 2. pp. 85–120.
China calls for respect for sovereignty in promoting transitional justice. URL : http://www.xinhuanet.com/ english/2020-02/14/c_138781612.htm (дата звернення: 29.04.2021).
Lipson M. A. Garbage Can Model of UN Peacekeeping. Global Governance. 2007. Vol. 13, No. 1. Pp. 79–97.
Mac Ginty R., Richmond O. Myth or Reality: Opposing Views on the Liberal Peace and Post-war Reconstruction, Global Society. 2007. 21:4. Pp. 491–497.
Багінський А. В. Місцева миротворчість у врегулюванні конфлікту. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: зб. наук. праць. Київ, 2021. № 1(49). С. 51–55.
