Саморегулювання ринку віртуальних активів: поняття та форми
Ключові слова:
віртуальні активи, цифрові активи, фінансові активи, криптовалюта, ринок віртуальних активів, саморегулюванняАнотація
Дослідження присвячено поняттю та формам саморегулювання ринку віртуальних активів. У статті проаналізовано підходи до визначення поняття «саморегулювання» в юридичній науці. На основі розглянутого запропоновано визначити саморегулювання ринку віртуальних активів як спосіб упорядкування суспільних відносин на ринку віртуальних активів, що здійснюється учасниками цього ринку шляхом установлення відповідних стандартів чи правил, а також контроль за дотриманням передбачених ними вимог на умовах об’єднання у спеціально створені організації.
Також аргументовано, що саморегулювання ринку віртуальних активів може реалізовуватись у двох формах: нормативній та організаційній. З урахуванням підходів до розуміння нормативності у праві, а також на основі аналізу позитивного досвіду нормативного саморегулювання в інших сферах суспільного виробництва зроблено висновок, що нормативна форма саморегулювання на ринку віртуальних активів полягатиме в розробленні саморегулівних норм, які мають бути закріплені в певних правилах. Організаційна форма, у свою чергу, реалізуватиметься шляхом утворення саморегулівних організацій на ринку віртуальних активів. Крім того, розглянуто підходи до визначення поняття «саморегулівна організація». З урахуванням їх, саморегулівну організацію на ринку віртуальних активів визначено як некомерційне об’єднання суб’єктів господарювання, яке здійснює діяльність на ринку віртуальних активів для самостійного регулювання господарської діяльності на цьому ринку, що полягає в охороні та захисті прав та інтересів учасників ринку, створенні відповідних правил поведінки та контролі за їх виконанням. Виявлено закордонний досвід створення саморегулівних організацій на ринку віртуальних активів. Зроблено висновок, що саме створення нової, інституційно незалежної саморегулівної організації на ринку віртуальних активів сприятиме належному розвитку саморегулювання галузі в Україні.
Посилання
Добровольська В.В. Державне регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва. Актуальні проблеми держави і права. 2005. Вип. 25. С. 302–305.
Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № № 18–22. Ст. 144 (із змінами).
Про віртуальні активи : проєкт закону № 3637 від 11 червня 2020 р. Офіційний вебсайт Верховної̈ Ради України. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69110 (дата звернення: 07.12.2020).
Гарагонич О.В. Господарська правосуб’єктність акціонерних товариств : дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.04. Київ, 2020. 466 с.
Гончаренко О.М. Саморегулювання господарської діяльності : питання теорії та практики : монографія. Київ : НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2019. 418 с.
Кологойда О.В. Саморегулювання професійної діяльності фондового ринку. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Юридичні науки». 2012. Вип. 92. С. 109–112.
Філатова Н.Ю. Поняття та ознаки саморегулівних організацій. Вісник Академії правових наук України. 2013. № 1. С. 280–290.
Філатова Н.Ю. Охорона і захист цивільних прав саморегулівними організаціями. Форум права. 2014. № 1. С. 502–509.
Щербина В.С. Поняття та види засобів державного регулювання господарської діяльності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. № 94. С. 10–15.
Словник української мови : в 11-ти т. / за ред. І.К. Білодіда ; Інститут мовознавства АН УРСР. Київ : Наук. думка, 1970–1980. Т. 9. URL: http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh (дата звернення: 07.12.2020).
Кочин В.В. Поняття та ознаки саморегулювання у цивільному праві України. Юридична Україна. 2014. № 10. С. 52–55.
Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. Москва, 1999. 712 с.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України : автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2009. 36 с.
Вітренко А.О. Саморегулювання ринку рекламних послуг як дієвий механізм захисту добросовісної конкуренції. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2011. Вип. № 128. С. 27–30.
Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 31. Ст. 268 (із змінами).
Кочин В.В. Саморегулівна організація: поняття та ознаки. Юридична Україна. 2014. № 9. С. 35–40.
Бакалінська О.О. Правові проблеми розвитку саморегулювання в сфері добросовісної конкуренції. Право і суспільство. 2014. № 2. С. 63–69.
Гоцалюк С.Ю. Правове забезпечення саморегулювання в галузі електроенергетики. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2018. Вип. 33. С. 68–70.
Arora G. Cryptoasset Regulatory Framework in Japan. 2020. URL: https://ssrn.com/abstract= 3720230 (дата звернення: 07.12.2020).
Dell’Erba M. From Inactivity to Full Enforcement. The Implementation of the “Do No Harm” Approach in Initial Coin Offerings. Michigan Telecommunications and Technology Law Review, Forthcoming. 2018. URL: https://ssrn.com/abstract=3194863 (дата звернення: 07.12.2020).
Investment Industry Regulatory Organisation of Canada. IIROC Priorities for 2019. 2018. URL: http://www.iiroc.ca/Documents/2018/84e09271-5a9a-4761-b0b6-5876d7dbfcbd_en.pdf (дата звернення: 07.12.2020).