Судова інженерно-механічна експертиза: праксеологічний підхід
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.3(47).229484Ключові слова:
завдання, машина, механізм, об’єкт, предмет, питання, праксеологічний підхід, судова інженерно-механічна експертиза, технічна діагностика, устаткуванняАнотація
Метою статті є дослідження та розроблення теоретичних і методичних засад судової інженерномеханічної експертизи, рекомендацій із застосування спеціальних знань у кримінальному та цивільному судочинстві щодо попередження, розкриття, розслідування і розгляду судами злочинів, пов’язаних з експлуатацією машин, механізмів, устаткування, а також удосконалення її методології, обґрунтування і формулювання рекомендацій із правової оцінки результатів і підвищення ефективності використання висновків судової експертизи у процесі доказування. Методологічну основу дослідження становлять закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики, що сприяли усвідомленню мети і завдань, предмета, об’єкта, питань дослідження в контексті взаємозумовленості здобутків і потреб практики. Водночас методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) дали змогу детальніше усвідомити зміст досліджуваних питань, системно-структурним методом з’ясовано сутність досліджуваних категорій і явищ. Мін’юстом України створено новий вид (підвид) судової експертизи: «Інженерно-механічна», а також судово-експертну спеціальність 10.25 «Дослідження технічного стану та умов експлуатації машин та механізмів», тому у статті сформульовано основні поняття судової інженерно-механічної експертизи, а саме: визначено основні питання, які вирішує судова інженерномеханічна експертиза; завдання, предмет, об’єкт, які дають можливість зрозуміти сутність і зміст експертної діяльності цих досліджень; розмежовано завдання конкретної експертизи від завдань інших суміжних видів експертиз у цій сфері. Складні проблеми, які стоять перед слідством / судом, зумовлюють доцільність вивчення широкого спектра актуальних питань на науковій базі з урахуванням особливостей дослідження технічного стану й умов експлуатації машин, механізмів і устаткування, створити новий вид судової інженерно-технічної експертизи – інженерно-механічну. З метою підвищення ефективності й об’єктивності розслідувань злочинів під час експлуатації машин, механізмів та устаткування судам / слідчим, у разі необхідності, треба проводити судові експертизи фахівцями-інженерами: технологами, механіками, енергетиками, металознавцями й іншими, для чого потрібно розробити, на основі праксеологічного підходу, науково-теоретичні та практичні засади судової інженерно-механічної експертизи.
Посилання
Клименко Н.І. Судова експертологія : курс лекцій : навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ : Ін Юре, 2007. 528 с.
Щербаковський М.Г. Методологія дослідження феномена судових експертиз. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Сєвєродонецьк, 2016. № 3 (75). С. 133–142.
Сегай М.Я., Стринжа В. К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). Kиев, 1997. 147 с.
ГОСТ 25866-83. Эксплуатация техники. Термины и определения.
EN ISO 12100-1. Безопасность машин. Основные понятия, общие принципы расчета. Ч. 1 : Основная терминология, методология.
Словник української мови : в 11-ти т. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
ГОСТ 15150-69. Машины, приборы и другие изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды.
Машошин О.Ф. Диагностика авиационной техники : учебное пособие. Москва : МГТУ ГА, 2007. 141 с.
Диагностирование и прогнозирование технического состояния авиационного оборудования : учебное пособие для вузов гражданской авиации / В.Г. Воробьев и др. / под ред. И.М. Синдеева. Москва : Транспорт, 1984. 191 с.
Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти : Постанова Кабінету Міністрів від 29 квітня 2015 р. № 266.