Етнокультурні чинники геополітичного позиціонування україни як об’єкта зовнішнього впливу

Автор(и)

  • Е. Гугнін Національний університет «Запорізька політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0002-2435-9451

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.2(46).226604

Ключові слова:

зовнішній вплив, регіональна ідентичність, макроідентичність, етноцентрична модель суспільства, цивільно-політична модель суспільства, етноцентризм, націоналізм

Анотація

У статті побудовано описову характеристику подвоєння/фрагментації регіональних ідентичностей та макроідентичності України як чинника посилення зовнішнього впливу. У результаті проведеного дослідження визначено, що фрагментована та дифузійна ідентичність різних регіонів України є дотичною до зміни уявлень їхніх мешканців щодо найбільш прийнятного вектору зовнішнього (культурного та політичного) впливу. Цей вектор є залежним від рівня легітимності діючої влади і перебуває в спектрі геополітичних орієнтацій ЄС/НАТО – Митний Союз. Аналіз даних емпіричних соціологічних досліджень дає підстави вести мову про наявність коливального контуру настроїв, які зумовлюють включення в процес визначення того чи іншого зовнішнього центру сили, з одного боку, західних та центральних, а з другого боку, південних та східних регіонів.
Наголошено на тому, що меншість населення поділяє позицію обмеженого впливу на Україну різноманітних альянсів держав та збереження нейтрального суверенітету. При цьому показники ставлення до ЄС та НАТО, Митного Союзу, як і раніше, різняться на заході і сході країни. Констатовано наявність корелятивних відмінностей у зовнішньополітичних, електоральних, етнокультурних орієнтаціях, які фіксуються в емпіричних соціологічних дослідженнях в областях з найбільшою прихильністю до двох моделей етносоціальної структури, держави і суспільства: націократичної та цивільно-територіальної (Галичина і Донбас).
Відзначено, що нестійкість регіональної ідентичності, як правило, корелює з поширеними в минулому практиками імперій (феодально-монархічної та радянської) на штучне етнокультурне міксування та депортацію автохтонного населення на віддалені території. Констатовано, що переважна більшість жителів України, володіючи особливими культурно-мовними характеристиками, як і раніше, не має чіткого політичного світогляду, який залежить від ситуаційної кон’юнктури влади і змінюється з плином часу під зовнішнім впливом ситуаційно-домінуючих центрів сили інших суспільств.
Наголошено на тому, що Україна як суспільство характеризується вираженими регіональнокультурними відмінностями, які сформувалися у зв’язку з особливим історичним досвідом окупації її різних регіонів та їх штучного територіально-політичного композиціонування. Проведений аналіз показав, що ідея загальноукраїнської громадянської ідентичності має часткову підтримку на державному рівні й поділяється більшістю жителів України.
Водночас констатовано, що поряд з усвідомленням себе частиною української держави для значної частини українців, як і раніше, важливими є їхні етнічні, культурні та мовні особливості, які можуть бути пов’язані з чинниками приналежності до певного регіону. На основі зазначеного зроблено висновок про те, що регіональні аспекти української ідентичності стають генералізованою детермінантою допущення того чи іншого центру зовнішнього впливу на Україну.

Біографія автора

Е. Гугнін, Національний університет «Запорізька політехніка»

Кандидат соціологічних наук, доцент, перший проректор

Посилання

Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / Пер. с немецкого C.B. Базарновой. Москва : Российский государственный гуманитарный университет, 2000. 367 с.

Геополітичні орієнтації жителів України: лютий 2019. Прес-реліз київського міжнародного інституту соціології. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=827&page=11&t=3

Грицак Я. Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад. Київ : «Критика», 2011. 350 с.

Крылов М.П., Гриценко А.А. Этнокультурный градиент: региональная идентичность и историческая память в соседних районах России и Украины. Культурная и гуманитарная география. 2012. № 2. C. 135–146.

Макаренко Н.Ю. Національна ідентичність: особливості формування. Збірник наукових праць «Політологічні студії». Кам'янець-Подільский національний університет ім. І. Огієнка, 2010. Вып. 1. С. 188–196.

Майборода О., Панчук М. Мовне та політико-ідеологічне протистояння в Україні: причини, чинники, прояви. Мовна ситуація в Україні : між конфліктом і консенсусом. Kиїв : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса HAH України, 2008. 398 с.

Нагорна Л.П. Регіональна ідентичність: український контекст. Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса HAH України, 2008.

Нагорна Л.П. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань. Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса HAH України, 2011. 272 с.

Етнополітичні процеси в Україні: регіональні особливості / М. Панчук та ін. Київ : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса HAH України, 2011. 396 с.

Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2019 року. Прес-реліз Київського Міжнародного інституту соціології. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=rep orts&id=831&page=11&t=3

Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2020 року. Прес-реліз Київського Міжнародного інституту соціології. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=rep orts&id=933&page=3&t=3

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и изменение мирового порядка (отрывки из книги). Pro et Contra. 1997. Т. 2. № 2. С. 142–147.

Этническая идентичность: социосистемологическое измерение геополитики : монография / ред.-коорд. Ю.В. Романенко и др. Киев : Меркьюри-Подолье, 2016. 369 с.

Arel D. The "Orange Revolution": Analysis and Implications of the 2004 Presidential Election in Ukraine". URL: http://www.ukranianstudies.uottawa.ca/pdf/Arel_Cambridge.pdf

Brubaker R. Nationalism Refrained: Nationhood and the National Question in the New Europe. Cambridge : Cambridge University Press, 1996. 216 p.

Brubaker R. Myths and misconceptions in the study of nationalism. The state of the nation. Ernest Gellner and the theory of nationalism/Ed. A.J.A. Holl. Cambridge, 1998. P. 272–305.

Stepan A. Ukraine: Improbable democratic "nation-state" but possible democratic "state-nation"? PostSoviet affairs. Columbia, 2005. № 4. P. 279–308.

Опубліковано

2020-12-14

Номер

Розділ

Соціологія