Розмежування компетенції суду адміністративної та загальної юрисдикції під час розгляду трудових спорів
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.1(45).226492Ключові слова:
адміністративний процес, приватне право, публічне право, юрисдикція, адміністративна відповідальність, адміністративний судАнотація
У статті розглядаються питання правового регулювання процесуальних відносин, а також відмежування адміністративного процесу від цивільно-процесуальної діяльності за предметами розгляду трудових спорів. Підкреслюється, що важливою проблемою завжди виступає проблема відмежування матеріального публічного права від приватного. Не всі трудові відносини підпадають під ознаки приватно-правового характеру, де захищаються права, свободи й інтереси фізичних осіб, хоча більшість із них регулюються трудовим законодавством, яке в основі своїй є законодавством, що регулює приватноправові відносини. Однак є відносини, які виникають між державними органами й громадянами, регульовані трудовим законодавством, але розгляд спорів і процес їх вирішення належать до сфери публічного права. Справи відносно вирішення цих спорів розглядаються адміністративним судом.
Автором відзначається, що законодавець передбачив для охорони прав і законних інтересів трудящих застосування компетентними органами заходів адміністративного примусу. Адже будучи основним методом адміністративної діяльності, переконання не завжди виявляється досить ефективним заходом впливу на поведінку осіб, що вчиняють протиправні дії. У зв’язку з цим держава, охороняючи недоторканність урегульованих трудових відносин особи, її права на працю і адекватну оплату цієї праці, законні інтереси громадян, їхніх колективів, профспілкових організацій, прав і обов’язків власників підприємств, установ і організацій, уповноважує співробітників окремих органів застосовувати примус до тих, хто не піддається впливу заходів переконання й громадського впливу. Адміністративний примус застосовується на основі переконання, засоби впливу якого вже вичерпані. Одним із видів заходів адміністративного примусу, що застосовується під час розгляду трудових спорів з метою захисту трудових відносин, є адміністративна відповідальність. Справи даної юрисдикції розглядаються судом загальної юрисдикції.
Автором визначено критерії для розмежування розгляду трудових спорів, які належать до компетенції адміністративного суду (розглядаються в порядку адміністративного судочинства та регулюються Кодексом адміністративного судочинства України) та загальної юрисдикції (розглядаються в порядку цивільного судочинства та регулюються Кодексом законів про працю).
Посилання
Кодекс адміністративного судочинства України. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35–36, № 37. Ст. 446.
Погребной И.М. Теория права : учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп. Харьков : Государственное специализированное издательство «Основа», 2003. 128 с.
Подопригора A.A. Основы римского гражданского права : учеб. пособие для студентов юрид. вузов и факультетов, 2-е изд., перераб. Киев : Вентури, 1995. 288 с.
Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права. Москва : Юр.лит., 1959. 162 с.
Прокопенко В.I. Трудове право України : підручник. Xарків : Фірма «Консум», 1998. 480 с.
Гражданский кодекс (Кодекс Наполеона) 1804 г. URL: http://pnu.edu.ru/ru/faculties/full_time/uf/iogip/study/studentsbooks/histsources2/igpzio49/ (дата обращения: 12.03.2019).
Тихомиров Ю.А. Публичное право : учебник. Москва : БЕК, 1995. 496 с.
Кодекс законів про працю України. Відомості Верховної УРСР. 1971. Додаток до № 50. Ст. 375.
Проект Трудового кодексу України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221 (дата звернення: 12.03.2019).
Про державну службу : Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43.
Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. Ст. 2056.
Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. Додаток до № 51. Ст. 1122.
Цивільний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2004.№ 40–41. 42. Ст. 492.
Іванов Ю.Ф., Іванова М.В. Трудове право України : навч. посіб. Київ : НАВС, 2015. 320 с.
Про пенсійне забезпечення : Закон України 01 січня 1992 року. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 3. Ст. 10.
Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 49–51. Ст. 376.
Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
Словник української мови. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Словник_української_мови_у_20_томах. (дата звернення: 12.03.2019)