Механізми правосуддя перехідного періоду в подоланні наслідків збройного конфлікту
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.1(45).226354Ключові слова:
правосуддя перехідного періоду; держава; конфлікт; постконфліктне врегулювання; комісії з правди; міжнародні судиАнотація
У статті досліджується правосуддя перехідного періоду як комплекс заходів постконфліктного врегулювання. Сьогодні перехідні суди, комісії з правди, амністії та репарації є механізмами правосуддя перехідного періоду, що широко й відносно ефективно застосовуються для врегулювання конфліктів у всьому світі. Натепер механізми правосуддя перехідного періоду вдосконалюються і в напрямі забезпечення потреб жертв збройних конфліктів. У процесі соціологічних досліджень підтверджується, що поєднання міжнародного і місцевого вимірів відповідальності є важливим запитом з боку постраждалих у збройному конфлікті.
Водночас притягнення до відповідальності осіб, винних у здійсненні злочинів під час збройного конфлікту, в сучасних умовах стосується індивідуального переслідування, що часто виходить за межі державного обвинувачення. Держава зберігає за собою обов’язок притягнення винних у злочинах до відповідальності, але здійснюватись це може за допомогою механізмів міжнародного-правового характеру.
Практика постконфліктного врегулювання пов’язана з тим, що не всі суди однаково ефективні в покаранні винних за злочини, і кримінальне переслідування не завжди відбувається успішно. Офіційні процеси пошуку правди (truth-seeking), що стосуються розслідувань порушень минулого, стосуються комісій із встановлення правди (truth commissions). Ще одним важливим механізмом правосуддя перехідного періоду є політика пам’яті. Політика пам’яті як елемент правосуддя перехідного періоду охоплює роботу держав з історичним минулим.
Поєднання державних заходів правосуддя перехідного періоду з використання ad-hoc інституцій дозволяє відновлювати справедливість у найбільш суперечливих вимірах збройних конфліктів. Пришвидшення миру відбувається в напрямі автономності та розширення мандатів інститутів перехідного правосуддя, організованої політики пам’яті, ефективної взаємодії національних та міжнародних інститутів щодо визначення їхньої юрисдикції в питаннях захисту прав людини, соціологічних досліджень потреб жертв збройного конфлікту. Оцінка ефективності механізмів правосуддя перехідного періоду можлива лише за умови врахування їхньої взаємопов’язаності, взаємодії з громадянським суспільством та державою.
Посилання
Sikkink K. The Justice Cascade: How Human Rights Prosecutions Are Changing World Politics. W.W. Norton & Company, 2011. 352 p.
Juan E. Méndez. National Reconciliation, Transnational Justice, and the International Criminal Court. Ethics and International Affairs. 2001. No 15 (1). P. 25–44.
Dancy G. Impact Assessment, Not Evaluation: Defining a Limited Role for Positivism in the Study of Transitional Justice. International Journal of Transitional Justice. 2010. Vol. 4. P. 355–376.
Robins S. Towards Victim-Centred Transitional Justice: Understanding the Needs of Families of the Disappeared in Postconflict Nepal. International Journal of Transitional Justice. 2011. Vol. 5. P. 75–98.
Hayner Priscilla B. Unspeakable Truths Transitional Justice and the Challenge of Truth Commissions. London : Routledge, 2001. 340 p.
Wiebelhaus-Brahm E. Truth Commissions and Transitional Societies The Impact on Human Rights and Democracy. London : Routledge, 2009. 240 p.
Minow M. Do Alternative Justice Mechanisms Deserve Recognition in International Criminal Law?: Truth Commissions, Amnesties, and Complementarity at the International Criminal Court. Harvard International Law Journal. 2019. Winter. Vol. 60. P. 1–45.
Benzing M. The Complementarity Regime of the International Criminal Court: International Criminal Justice Between State Sovereignty and the Fight Against Impunity. Max Planck Yearbook of United Nations Law. Koninklijke Brill N.V., 2003. P. 591–632.
Mallinder L. Amnesties and Inclusive Political Settlements. The University of Edinburgh, 2018. URL: https://ssrn.com/abstract=3341311 (дата звернення: 15.10.2020).
Myshlovska O. Delegitimizing the Communist Past and Building a New Sense of Community: The Politics of Transitional Justice and Memory in Ukraine. International journal for history, culture and modernity. 2019. P. 372–405.
Kutuev P., Choliy S. Mobilization in Post-Soviet Spaces: Between Imperatives of Modernization and Threats of Demodernization. The Ideology and Politics Journal. 2018. No 2 (10). P. 4–24.
Багінський А.В. Мобілізація громадянського суспільства у конфлікті на Сході України: ідеологічні обмеження та ресурси розбудови миру. Ідеологія та політика. 2018. No 2 (10). С. 94–126. URL:https://ideopol.org/wp-content/uploads/2019/01/__2.%204.%202018.%20UKR.%20Baginskyi.pdf
