ЯКА ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ ПОТРІБНА УКРАЇНІ В 20-Х РОКАХ ХХІ СТОЛІТТЯ: 12 ПРОПОЗИЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.3(43).198125Ключові слова:
політика пам’яті, історична політика, Інститут національної пам’ятіАнотація
У статті розкривається актуальність дослідження історичної політики та політики пам’яті за останні п’ять років. Акцентовано увагу на діяльності Українського інституту національної пам’яті, розглянуто питання, якою могла б бути історична політика/політика пам’яті в контексті діяльності нової влади.Ця стаття написана у стилі англо-американських уявлень про формування стратегій, де є місця, люди та об’єкти, за які йде боротьба. Автори вказують на проблемні моменти в роботі Інституту національної пам’яті, а саме загострення протиріч наративів колективних пам’ятей в локальному та міжнародному масштабах. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме одновекторну політику Українського інституту національної пам’яті, яка призвела до збільшення напруги всередині країни і між регіонами нашої країни, та браку справжньої комунікації Українського інституту національної пам’яті із сучасним українським суспільством. Акцентовано увагу на процесі формування політики пам’яті та її впливу на громадську думку та на імідж країни в світі. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме не досить активну та чесну роботу із соціально значимими цільовими групами.
У цій статті автори показують шляхи виходу з ситуації, що склалася, пропонуючи 12 пропозицій для покращення формування історичної політики/політики пам’яті, що включають як використання вдалих кейсів країн ЄС щодо моделей політики пам’яті, так і діяльності з різними локальними спільнотами пам’яті. Особлива увага приділена визначенню місії Інституту національної пам’яті, основним призначенням якого має бути саме створення політики пам’яті, тобто ідей/концептів, які б об’єднували країну з акцентом на її майбутнє. Політика пам’яті, орієнтована на майбутнє, має об’єднувати суспільство.
Посилання
Касьянов Г. Без декоммунизации и УПА. Что принесет смена главы Украинского института национальной памяти. URL: https://carnegie.ru/commentary/79965 (дата звернення: 10.11.2019).
Касьянов Г. Past continuous: історична політика 1980-х‒2000-х. Україна та сусіди. Kиїв : Laurus, Антропос-Логос-Фільм, 2018. 420 с.
Мартинюк О. Коли зекомунізація? Якою буде «зелена» політика пам’яті. URL: https://hromadske. ua/posts/koli-zekomunizaciya-yakoyu-bude-zelena-politika-pamyati (дата звернення: 15.11.2019).
Харченко А. Не «реванш», а нормалізація: про історичну політику без пафосу та істерик. URL: https://zaxid.net/ne_revansh_a_normalizatsiya_pro_istorichnu_politiku_bez_pafosu_ta_isterik_n1487574 (дата звернення: 10.11.2019)
Braddock John. A Spy’s Guide To Taking Risks: A Book You Need to Read. Independently published, 2019, P. 118.
Єнін М. Політика історичної пам’яті в Україні в контексті завдань пострадянської модернізації. Нові нерівності – нові конфлікти: шляхи подолання : тези доп. та виступів учасників ІІІ Конгресу Соціологічної Асоціації України (м. Харків, 12–13 жовтня 2017 р.). Харків, 2017. С. 220–221.
% жителів Кіровограда не хочуть перейменування міста на Кропивницький – опитування. URL: https://www.unian.ua/society/1322362-82-jiteliv-kirovogradu-ne-hochut-pereymenuvannya-mista-na- kropivnitskiy-opituvannya.html (дата звернення: 15.11.2019).
Багінський А. Мобілізація громадянського суспільства у конфлікті на Сході України: ідеологічні обмеження та ресурси розбудови миру. Ідеологія та політика. No 2 (10). 2018. С. 94–126 URL: https://ideopol.org/wpcontent/uploads/2019/01/_2.%204.%202018.%20UKR.%20Baginskyi.pdfhttps://ideopol.org/wpcontent/uploads/2019/01/_2.%204.%202018.%20UKR.%20Baginskyi.pdf (дата звернення: 16.11.2019).
Кутуєв П.В. Трансформації модерну: інституції, ідеї, ідеології : монографія. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2016. 516 с.
Якубін О. Страсті за війною: колективна пам’ять в Україні (2010-і роки). URL: https://commons.com.ua/uk/strasti-za-vijnoyu/ (дата звернення: 06.11.2019).
