ОБ‟ЄКТ ТРАНСПОРТНИХ ЗЛОЧИНІВ
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2012.3(15).121290Ключові слова:
транспортні злочини, об‘єктАнотація
Об‘єкт транспортних злочинів. В статті обґрунтовується зміст об‘єкту транспортних злочинів.Посилання
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту в науковій літературі називають транспортними злочинами (Див., напр.: Алексеев Н.С. Транспортные преступления. Ответственность за преступления, посягающие на правильную работу советского транспорта. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957, - 148с.; Касынюк В.И. Уголовная ответственность за транспортные преступления. – К.: «Вища школа», 1977. – 35с.; Куринов Б.А. Квалификация транспортных преступлений (ст.85,86 УК РСФСР). – М.: Изд-во МГУ, 1965 – 234с.
Уголовный кодекс УССР // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т.1. 1917- 1925г.г. Автор очерка и составитель документов проф. П. П. Михайленко. – К.: ВШ МООП, 1966, с.450-618.
В теорії кримінального права неоднаково вирішується питання про те, що слід визнавати об‘єктом злочину. Зокрема, С.Б.Гавриш об‘єктом злочину визнає «благо» (Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: проблемы теории и развитие законодательства. – Харьков: Основа, 1994, с.125-172). В.П.Ємельянов стверджує, що «ні суспільні блага і цінності, ні люди не можуть виступати у всіх випадках як об‘єкт злочинних зазіхань. Універсальною категорією, що охоплює всі без винятку охоронювані кримінальним законом реальні об‘єкти, може виступати категорія «сфери життєдіяльності людей» (Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. – No4. – С.7-11).
Наведені авторські позиції належно обґрунтовані. В них міститься раціональні зерна. Адже такі категорії як «благо», «цінності», «сфери життєдіяльності людей», як на наш погляд, означають умови існування суспільних відносин і забезпечуються суспільними відносинами. Ці суспільні відносини забезпечують найбільш суттєві блага й інтереси, охороняються кримінальним правом і представляють собою об‘єкти злочинів (Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1974, с.34-35).
Якщо розглядати категорію «благо» окремо від суспільних відносин то, наприклад, будь-яке позбавлення людини життя слід розцінювати як вбивство. Але ж це не так. В цьому ВІСНИК НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. Випуск 2(14) 2012 199контексті слушним є зауваження М.Й.Коржанського, що в разі визнання об‘єктом злочину при вбивстві не суспільні відносини, а життя в біологічному розумінні, то тоді неможливо пояснити правомірність позбавлення життя при необхідній обороні (Коржанский Н.И.Объект посягательства и квалификация преступлений: Учеб. пособие. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976, с.60).
Дійсно, людину можна позбавити життя при захисті від суспільно небезпечного посягання, за умови дії в межах необхідної оборони; при нападі на неї з метою заволодіння її майном. І лише оцінка дій в системі суспільних відносин дає можливість чіткого визначення наведених дій. При позбавленні життя особи, яка вчинила суспільно небезпечне посягання на потерпілого, дії останнього вчинені з метою захисту своїх прав і були обумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Тобто ці дії відбувались в рамках відносин, що забезпечують право на необхідну оборону і як такі вони визнаються правомірними. У разі ж позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів, дії винного відбуваються не в рамках охоронюваних суспільних відносин, а поза ними. Вбиваючи особу, винний посягає на відносини, що забезпечують її життя. Це визнається злочином.
В наведених ситуаціях людина з різних підстав позбавляється життя. Але лише оцінка цього блага з позиції об‘єкта охорони як суспільних відносин дає змогу визначити правомірність чи злочинність таких дій. Цей стан зумовлений тим, що закон охороняє життя не тільки суто в фізичному розумінні, а й в соціальному. Закон захищає людину не абстрактно, не поза суспільством, а в системі суспільних відносин (Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. – М.: Юрид. лит, 1974, с.34). І тільки тоді вплив на тіло людини буде визнаватись злочинним, коли вона є суб‘єктом відносин , що охороняються кримінальним правом, а цей вплив направлений на порушення даних суспільних відносин (Коржанский Н.И.Объект посягательства и квалификация преступлений: Учеб. пособие. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976, с.62).
Відзначимо, що і в сучасних умовах значна більшість дослідників даної проблеми об‘єктом злочину визнає суспільні відносини. (Борисов В.І., Пащенко О.О. Злочини проти безпеки виробництва: Поняття та види. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки: Монографія. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 224с; Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред.. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009. – 744с. (С.Я.Лихова загальним об‘єктом злочинів визнає правовідносини (відносини, які склалися в суспільстві між окремими його членами та їх об‘єднаннями, і які в інтересах всього суспільства піддані нормативному регулюванню. Див.: Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006, с.17-79); Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія. – Д.: Юрид.акад.Мін-ва внутр. справ, 2004. – 380с.; Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / За заг. ред. В.П.Тихого. – Х.: Вид-во «Кроссроуд», 2008. – 344с., Тихий В. Актуальні питання застосування і вдосконалення кримінально-правових норм про відповідальність за злочини проти громадської безпеки // Право України. – 2010. - No9. – С.25-30.
Уголовный кодекс УССР // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т.2. 1926- 1967г.г. Автор очерка и составитель документов проф. П. П. Михайленко. – К.: ВШ МООП, 1967, с.311-369.
Кримінальний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – No2. – Ст.14.
Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – No25-26. – Ст. 131.
Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах. Том 1. – К.: Аконіт, 2008, с.83.
Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах. Том 3. – К.: Аконіт, 2008, с.222-223.
Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах. Том 1. – К.: Аконіт, 2008, с.638.
Правила дорожнього руху: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. No1306 // Офіційний вісник України. – 2001. – No 41. – Ст.1852.
Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – No31. – Ст.338.
Квашис В.Е. Ответственность за правонарушения на транспорте. – М.: «Знание», 1974, с.35.
Там само, с.51.
Там само, с.35.
Касынюк В.И. Уголовная ответственность за транспортные преступления. – К.: «Вища школа», 1977, с.3-4.
Галахова А.В. Уголовно-правовая характеристика транспортних преступлений: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990, с.4
Там само, с.5.
Гізімчук С.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд.юрид.наук за спец.12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право. – Х.: Університет внутр. справ МВС України, 1999, с.8-10.
Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія. – Д.: Юрид.акад.Мін-ва внутр. справ, 2004, с.109.
Матвійчук Я.В.Кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (порівняльно-правове дослідження): автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд.юрид.наук за спец.12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – К.: КНУВС, 2009, с.8.
Бабанін С.В. Кримінальна відповідальність за порушення чинних на транспорті правил: автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд.юрид.наук за спец.12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008, с.9.
Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – З-е узд., перераб. и доп. Отв. ред. А.И.Рарог. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006, с.458-470; Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. / Отв. Ред.. В.И.Радченко; Науч. Ред.. П.С.Михлин. – М.:Спарк, 200, с.634-647 (автори цього коментаря, говорячи про об‘єкт, вказують, що злочини посягають на безпеку руху та експлуатацію транспорту, а також здатні спричинити фізичну, матеріальну та іншу шкоду).
Кичигина Е.В. Ответственность за нарушения безопасности движения городского транспорта. – М.: Юрид.лит, 1966, с.27.
Там само.
Куринов Б.А. Автотранспортные преступления (квалификация и наказание). – М.: Юрид.лит, 1970, с.20.
Куринов Б.А. Квалификация транспортных преступлений (ст.85,86 УК РСФСР). – М.: Изд-во МГУ, 1965, с.36.
Кузьмина А.С. Об объекте автотранспортных преступлений // Проблемы борьбы с преступностью: Труды Омской высшей школы милиции. – Омск: Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1976, с.60-66.
Там само, с.62-63.
Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року N 232/94-ВР (з послідуючими змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 51. – Ст.446.
Про залізничний транспорт: Закон України вiд 04.07.1996 No 273/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – N 40. – Ст. 183 (з послідуючими змінами)
Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – No 22. – Ст. 195 ( з послідуючими змінами).
Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15.05.1996, No 192/96-ВР // режим доступу: сайт "Законодавство України". (з послідуючими змінами)
Квашис В.Е. Ответственность за правонарушения на транспорте. – М.: «Знание», 1974, с.35.
Курс советского уголовного права. Т.6. – М.: Наука, 1971, с.407-408.
