ПОДОЛАННЯ ВПЛИВУ РОСІЙСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНОГО СПРИЙНЯТТЯ НАТО СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Анотація

У даному дослідженні проаналізовано багаторічну російську інформаційно-диверсійну діяльність в Україну, метою якої було і є формування негативного сприйняття серед населення думки щодо членства України в НАТО. Прослідковано основний процес реалізації даних інформаційних кампаній, а також психологічні методи впливу на різні верстви населення. Аналізуючи факти російської інформаційної війни проти України, після здобуття незалежності у 1991 році можна прослідкувати, що всі диверсійні завдання як то інформаційні, економічні, енергетичні, а починаючи з 2014 року і військові мали на меті кінцеву ціль недопущення вступу України до НАТО. Повномасштабне російське вторгнення в Україну в 2022 році, відкрило перед нами нові виклики у виявленні російських ІПСО. Триваюча війна за вільне майбутнє України, яке не може бути реалізоване в сформованих геополітичних реаліях без вступу в НАТО, ставить перед нами завдання швидко реагувати та протидіяти інформаційним атакам, які як показує спостереження перейшли у більш витонченіший рівень, що в умовах повномасштабної війни є такими ж небезпечними як масований ракетний обстріл. Беручи до уваги всі фактори які впливають на проблематику даної теми, ми спробуємо детально розглянути кожен період інформаційних атак починаючи зі здобуття України незалежності, а також приділимо особливу увагу роботі російського ІПСО з 24 лютого 2022 року. Основні цілі даного дослідження, полягають у всебічному розкриті фактів діяльності російських підрозділів інформаційнопсихологічних спецоперацій з метою всебічного спотворення дійсності, та формуванні хибної думки серед населення щодо відносин між Україною та НАТО. Основною темою російської пропаганди перед повномасштабним вторгненням, була теза про так зване «НАТО на кордоні», що нібито агресивний блок в притул наблизився до кордонів РФ, та з дня на день має напасти, використовуючи Україну яка до того не являється членом Альянсу як плацдарм для послідуючої «агресії». Після безпосереднього нападу, російські ІПСО почали розвивати наратив про «боягузливе НАТО», що Альянс злякався і відкрито у війну на стороні України ніколи не вступить, а також формуючи хибну думку серед населення України, що такого Альянсу їй не потрібно, а «краще» було б прийняти позаблоковий статус та примарні гарантії безпеки, які як показує сформована реальність по великому рахунку не вартують нічого. Кінцевою метою даного дослідження є доведення безальтернативності для України вступу до НАТО, як єдиної гарантії існування як незалежної держави.