СУБ’ЄКТИ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ В КАТАРІ, КУВЕЙТІ ТА ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ

Автор(и)

  • В. Й. Климончук Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна
  • В. В. Марчук Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2022.3(55).269551

Ключові слова:

публічна дипломатія, Україна, Катар, Кувейт, ОАЕ, діаспора, дипломати

Анотація

У статті визначено основні складові, які формують сучасну публічну дипломатію, простежено роль суб’єктів публічної дипломатії України в реалізації цілей публічної дипломатії в Катарі, Кувейті та ОАЕ, актуалізовано питання оптимізації взаємодії суб’єктів публічної дипломатії України в Катарі, Кувейті та ОАЕ. З’ясовано, у ХХІ столітті нагальнимє питання налагодження довготермінових взаємовідносин, які створюють сприятливі умови для державної політики, зокрема впливу на суспільну думку й на тих, хто її формує. Публічна дипломатія стала вагомим чинником міжнародного життя переважної більшості розвинутих держав. Виявлено, що нові правила політичної взаємодії, що передбачають відкритість та публічність, можна обернути на користь за допомогою продуманої стратегії публічної дипломатії, результати якої вимірюються не лише позитивним іміджем держави у світі, а й успіхом у просуванні зовнішньополітичних інтересів на міжнародній арені. Ключовими цілями публічної дипломатії є: зміцнення іміджу країни, просування її бренду; забезпечення сприятливого середовища у сфері міжнародного спілкування; розбудова двосторонньої комунікації, мережі партнерства; трансляція політичних, культурних та інших цінностей (у тому числі – через освіту); формування громадської думки однією державою в іншій. Встановлено, що важливе значення для ефективної реалізації цілей публічної дипломатії в Катарі, Кувейті та ОАЕ має комплекс заходів, спрямованих на формування месиджів, орієнтованих на інформування цільових аудиторій та окремих груп людей за кордоном. Доведено, що українська публічна дипломатія в Катарі, Кувейті та ОАЕ упродовж останніх років значно активізувалася, про що свідчить низка успішно реалізованих проектів дипломатичними представниками. До спектра таких заходів належить гідне презентування українських галузей культури, освіти, спорту, науки, туризму тощо. Виявлено, що докорінне оновлення інституційних засад співпраці українських дипломатів у Катарі, Кувейті та ОАЕ з українською діаспорою у цих країнах дасть імпульс для піднесення публічної дипломатії України в субрегіоні Затоки на новий рівень.

Біографії авторів

В. Й. Климончук, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

доктор політичних наук, професор

В. В. Марчук, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

доктор історичних наук, професор

Посилання

Балануца О., Сегеда О. Публічна дипломатія в роботі дипустанов: цікаві факти з українського досвіду в Кувейті. Україна дипломатична. 2021. Вип. 22. С. 267–271.

Балануца О., Сегеда О. Публічна дипломатія України в Кувейті: потенціал нестандартних рішень. Україна дипломатична. Київ, 2020. Вип. 21. C. 258–267.

Висоцький О. Ю. Публічна дипломатія як форма нової пропаганди. Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. 27–28 березня 2020 р., м. Дніпро. Частина ІI. Дніпро: СПД «Охотнік», 2020. С. 11–13.

Опанасюк О. І. Особливості сучасної публічної дипломатії. Гілея: науковий вісник. 2017. Вип. 117. С. 238–243.

Оптимізація посилення культурної присутності України в Європі. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень. 2014.травень. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1522/

Перебийніс Є. Роль та місце публічної дипломатії у забезпеченні національних інтересів держави. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С. 915–925. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ukrdip_2013_14_56

Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 № 2411-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 40. С. 527. URL : https://www.pravda.com.ua/news/2019/07/10/7220541/.

Процюк М. В. Публічна і культурна дипломатія як засіб «м’якої сили» України: запозичені моделі, реальні кроки та стратегічні пріоритети. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2016. Вип. 23(2). С. 21–28.

Сегеда О. Особливості публічної дипломатії Катару, Кувейту та Об’єднаних Арабських Еміратів в Україні. Матеріали 3-ї міжнародної науково-практичної конференції «Scientificpractice: modernan dclassicalresearchmethods». 16 вересня 2022. Бостон, США. С. 126–128.

Сегеда О. Політика Кувейту щодо України в контексті повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. № 2 (54). 2022. С. 27–39.

Сегеда О. Публічна дипломатія в роботі дипустанов: цікаві факти з українського досвіду в Кувейті. Україна дипломатична. 2021. С. 267–275.

Сегеда О. Сучасні процеси цифровізації в дипломатичній службі України та Кувейту. Історико-політичні проблеми сучасного світу. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2020. Т. 42. С. 77–88.

Сегеда О. Цифрова дипломатія України як елемент нової публічної дипломатії. Політикус. Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського. 2020. С. 139–147.

Сегеда О. Шляхи оптимізації публічної дипломатії України в Катарі, Кувейті та Об’єднаних Арабських Еміратах. Матеріали 2-ї міжнародної науково-теоретичної конференції «Modernization of today’s science: experience and trends».9 вересня 2022. Республіка Сінгапур. С. 102–105.

Ціватий В. Публічна дипломатія: традиції, тренди та виклики (досвід і пріоритети для України). UAForeignAffairs. 2014. Вип. 6. С. 32–36.

Balanutsa O., Seheda O. Educational dimension of public diplomacy: synergy of international and nation-wide educational projects.The scientific heritage. 2020. № 48. PP. 71–77.

Cull N. J. Public Diplomacy: Taxonomies and Histories. The Annals of the American Academy of Political and Social Science. 2008. Vol. 616. P. 31–54. URL: https://www.jstor.org/stable/25097993

EmbassyofUkraineintheStateofKuwait(Accessed: 29 May 2020). Availableat: https://kuwait.mfa.gov.ua/en.

Kenny K. Two Diasporic Moments in Irish Emigration History: The Famine Generation and the Contemporary Era. StudiIrlandesi. A Journal of Irish Studies. 2019. Vol. 9. P. 43–65. URL: https://oajournals.fupress.net/index.php/bsfm-sijis/article/view/7348.

Lasswell H.D. The Theory of Political Propaganda.The American Political Science Review. 1927. Vol. 21. № 3. Р. 627–631.

PublicDiplomacyandForeignPolicy. Oxford Research Encyclopedia of Politics.URL: https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e471#acrefore-9780190228637-e-471-div1-6.

Shain Y., Barth A. Diasporas and International Relations Theory. International Organization. 2003. Vol. 57. no. 3. P. 449–479. URL: https://www.jstor.org/stable/3594834.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-21

Номер

Розділ

Політологія