МІГРАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Автор(и)

  • М. А. Бучин Національний університет «Львівська політехніка», Україна
  • Н. О. Мархайчук Національний університет «Львівська політехніка», Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2022.3(55).269540

Ключові слова:

міграція, гібридна війна, міграційна політика, гібридна агресія, мігранти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей використання міграції як важливого інструменту ведення гібридної війни. Використовуючи комплекс загальнонаукових, логічних та емпіричних наукових методів, виокремлено дві основні стратегії використання міграційної політики у контексті проведення гібридної агресії: позитивну та негативну. Позитивна стратегія передбачає використання державою-агресором мігрантів для зміцнення власних позицій та поширення власного впливу на державу-жертву. У такому випадку держава-агресор, як правило, спрямовує міграційні потоки на власну територію, використовуючи прибулих мігрантів як інструмент зміцнення свого потенціалу. У випадку використання негативної стратегії ставиться мета – послабити державу-жертву шляхом спрямування на її територію міграційних потоків. Для цього найчастіше використовуються мігранти із малорозвинених країн, які апріорі можуть бути потенційним дестабілізуючим фактором на території країни, яка стала об’єктом гібридної агресії. Наголошено на тому, що для досягнення власних цілей через ефективне використання міграційних процесів державі-агресору необхідно контролювати три основні параметри міжнародної міграції: кількість мігрантів та склад міграційних потоків; напрямок руху мігрантів; поведінку мігрантів у новому місці проживання. У першому випадку важливими параметрами, які характеризують мігрантів, може бути рівень їхньої кваліфікації, етнічний та релігійний склад мігруючого населення, їхні вікові та статеві характеристики тощо. У другому випадку йдеться про еміграцію чи імміграцію, які в кінцевому випадку впливатимуть на кількість населення певної країни чи території. Третій випадок передбачає здійснення контролю над рівнем стабільності певної країни чи регіону, а, відтак, здійснення примусу держави-жертви до певних дій. Підкреслено, що здійснення контролю над згаданими вище параметрами та їхній вибір залежать від обраної стратегії використання міграції як інструменту під час здійснення гібридної агресії.

Біографії авторів

М. А. Бучин, Національний університет «Львівська політехніка»

доктор політичних наук, професор кафедри політології та міжнародних відносин

Н. О. Мархайчук, Національний університет «Львівська політехніка»

студентка кафедри політології та міжнародних відносин

Посилання

Білошицький С. Міжнародна міграція як різновид сучасної зброї: соціокультурний та політичний аспекти. Наукові записки. 2016. № 2 (82). С. 138–156.

Касьянова М. Етапи регулювання міграційних процесів українців до країн Східної Європи (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Білорусь і сусіди: шляхи формування державності, міжнаціональні і міждержавні відносини: Міжнародна наукова конференція. Гомель, 2017. С. 120-125.

Касьянова М., Аксьонова А. Європейське суспільство та мусульманські мігранти: можливість порозуміння. Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 2012. № 1 – 2. С. 244 – 257.

Касьянова М. Міграція громадян України до Білорусі, Молдови та Росії в умовах постбіполярної трансформації міжнародної системи : дис. докт. політ. наук : 23.00.04. Київ-Чернівці, 2018. 748 с.

Комарчук О. Маніпулятивні технології засобів масової комунікації в умовах гібридної війни : дис. канд. політ. наук : 23.00.02. Миколаїв, 2019. 226 с.

Малиновська О., Коломієць О. Міграційний аспект гібридної війни Росії проти України. Демографія та соціальна економіка. 2017. № 2 (30). С. 78–88.

Риндзак О. Державна міграційна політика в контексті пріоритетів Національної безпеки України. Економіка України. 2016. № 12. С. 72-81.

Рыбаковский Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. Москва: Наука, 1987. 114 с.

Jennissen R. Causality Chains in the International Migration Systems Approach. Population Research and Policy Review. 2007. № 26. P. 411–436.

King R. Theories and Typologies of Migration: An Overview and A Primer. Willy Brandt Series of Working Papers in International Migration and Ethnic Relations. 2012. № 12. P. 1–43

Levitt P. Social Remittances: Migration Driven Local-Level Forms of Cultural Diffusion. The International Migration Review. 1998. № 32. P. 926–948.

Semenkova M. Concept and implementationof directed migration. Політичне життя. № 1. 2022. С. 125-131.

Stouffer S. Intervening Opportunities: A Theory Relating to Mobility and Distancer. American Sociological Review. 1940. № 5 (6). Р. 845 – 867.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-21

Номер

Розділ

Політологія