Співвідношення права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання та застави

Автор(и)

  • А. Рябчинська ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Ukraine https://orcid.org/0000-0002-7727-8559

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.4(48).233298

Ключові слова:

довірча власність як спосіб забезпечення виконання зобов’язання, довірча забезпечувальна власність, право власності, заставаречове право на чужу річ

Анотація

У статті досліджується співвідношення довірчої забезпечувальної власності та застави як речових способів забезпечення виконання зобов’язання. Обґрунтовується доцільність розмежування зазначених речових способів забезпечення виконання зобов’язання як двох різних за своєю сутнісною природою прав. Обґрунтовується доцільність кваліфікації застави як речового права на чужу річ. З’ясовано, що на рівні національного цивільного законодавства застава є квазіречовим правом, на відміну від права довірчої забезпечувальної власності, що прямо визначене в законі як різновид права власності на майно. Пропонується співвідносити заставу та право довірчої забезпечувальної власності як спеціальне та модельне право відповідно. Доведено, що відмінність зазначених речових способів забезпечення виконання зобов’язання стосується: функціональної залежності від основного зобов’язання (застава є акцесорним способом забезпечення виконання зобов’язання, яке припиняється внаслідок припинення основного зобов’язання, а довірча забезпечувальна власність характеризується неакцесорним характером і не припиняється автоматично після припинення основного зобов’язання); ступеня автономності забезпечувального майна, зокрема й під час процедури банкрутства (на відокремлений від особистого майна довірчого власника об’єкт довірчої власності не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, довірче майно не входить до ліквідаційної маси банкрута, водночас предмет застави входить до ліквідації маси та перебуває під дією такого мораторію); процедури звернення стягнення (звернення стягнення на предмет застави за загальним правилом здійснюється в порядку виконавчого провадження на підставі рішення суду, натомість, довірча забезпечувальна власність надає право довірчому власнику забезпечувального майна звернути стягнення на нього в позасудовому порядку шляхом відчуження його будь-якій третій особі, а також дозволяє набути таке майно у свою власність без обмежень на користування та розпорядження).

Біографія автора

А. Рябчинська, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

аспірантка кафедри цивільного та трудового права Юридичного інституту

Посилання

Цивільний кодекс України : Закон від 16 січня 2003 р. № 435–IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 144.

Кодекс України з процедур банкрутства : Закон від 18 жовтня 2018 р. № 2597-VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 19. Ст. 74.

Про заставу : Закон від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 47. Ст. 642.

Про іпотеку : Закон від 5 червня 2003 р. № 898-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 28. Ст. 1362.

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень : Закон від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 11. Ст. 140.

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон від 1 липня 2004 р. № 1952-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 51. Ст. 553.

Егоров А.В., Усманова Е.Р. Залог и титульное обеспечение : теоретико-практическое сравнение конструкций. Вестник гражданского права. 2014. Вып. 4. С. 56–127. URL: http://lexandbusiness. ru/view-article.php?id=4346.

Кубара У.М. Правова природа заставних відносин. Форум права. 2012. Вип. 3. С. 343–350.

Кубара У.М. Обтяження права власності на майно. Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2013. Вип. 58. С. 211–217.

Майданик Р.А. Речове право : підручник. Київ, 2019. 1102 с.

Майданик Р.А. Правова природа інституту іпотеки. Юридичний вісник. 2009. Вип. 1 (10). С. 31–38.

Примак В.Д. Ця багатогранна застава-2. За матеріалами газети «Юридичний вісник». URL: https://www.gov.lica.com.ua/b_text.php?type=3&id=103149&base=1 (дата звернення: 01.12.2020).

Рублевский Р.С. Теоретические основы системы вещных прав лиц, не являющихся собственниками : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Волгоград, 2010. 30 с. URL: https://www. dissercat.com/content/teoreticheskie-osnovy-sistemy-veshchnykh-prav-lits-ne-yavlyayushchikhsyasobstvennikami/read (дата звернення: 01.12.2020).

Рыбалов А.О. Право собственности (комментарий к ст. 209 ГК РФ). Москва, 2017. 96 с. URL: http://m-lawbooks.ru/wp-content/uploads/2020/02/a.o.-ryibalov-pravo-sobstvennosti.pdf (дата звернення: 01.12.2020).

Рябчинська А.О., Майданик Н.І. Неакцесорність довірчої забезпечувальної власності. ΛΌГOΣ : збірник наукових праць. 2020. С. 100–105. URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/logos/article/ view/5402 (дата звернення: 01.12.2020).

Опубліковано

2021-01-29

Номер

Розділ

Право