Медіація в цивільному судочинстві під час пандемії COVID-19

Анотація

У статті досліджуються проблеми впровадження процедури медіації в цивільному судочинстві та технічні можливості здійснення медіації дистанційно, перспективи впровадження, а також юридичні та суспільні наслідки застосування такого способу вирішення спорів у період пандемії COVID-19. Автори наголошують на важливості та необхідності застосування саме дистанційного формату медіації, особливо в період пандемії COVID-19, адже це дає змогу вирішувати цивільні справи без ризику для здоров’я. Акцентовано увагу на тому, які саме труднощі можуть виникати в разі вибору саме цього варіанту вирішення спору та які можливі способи їх подолання. Зазначено, що багато проблем виникає, насамперед, через те, що медіація до сих пір не знайшла своє місце в окремому законі. У статті аналізується, яким чином медіатор може забезпечити конфіденційність процедури та які його дії в разі неможливості провести її дистанційно. На противагу медіації, яка завдяки гнучкості процедури може відбуватися дистанційно, проводиться паралель із традиційним вирішенням спорів – судами. Проаналізовано причини неефективності дистанційного формату в разі вибору медіації як способу вирішення спорів і наведено переваги її застосування. Досліджено питання проведення медіації в інших країнах та представлено висновки, в яких узагальнено варіанти подолання проблем, їх ефективність та досвід для українських медіаторів, який можна запозичити в зарубіжних професіоналів. Наведено приклади вирішення труднощів, які виникають у зв’язку з пандемією, у Франції, Великій Британії, деяких штатах Сполучених Штатів Америки. У статті звертається увага на те, що саме цивільні справи найкраще вирішувати за процедурою медіації, а за умов карантину – в дистанційному режимі. Наголошується, що цивільні справи найчастіше відповідають усім критеріям медіабельності, на відміну від кримінальних, господарських, адміністративних та справ про адміністративні правопорушення.