Концепція колабораційних вікон на прикладі світових кейсів

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.1(49).232992

Ключові слова:

колабораційне вікно, вікно співпраці, міжсекторальне партнерство, багатостороннє співробітництво, колаборація

Анотація

У статті представлена концепція виникнення колабораційних вікон як інструменту налагодження співпраці між максимальною кількістю стейкголдерів із метою вирішення проблем різних ієрархічних рівнів. Через синтез теоретичних наробок Б. Грей, Дж. Кінгдона і Д. Лобстера авторка пропонує інтегративну модель появи колабораційного вікна шляхом схрещення чотирьох відносно незалежних потоків, а саме: проблемного, процедурного, політичного реагування й організаційно-структурованого. Дослідниця зазначає, що, окрім окреслених компонентів, важливу роль у підтримці потенціалу колабораційного вікна відіграють зовнішні тригери і фігура політика-колабораціоніста, з розвиненою мережею контактів для подальшого об’єднання всіх зацікавлених сторін на єдиній колабораційній платформі. Остання слугує простором для полегшення налагодження комунікацій та формування довірчих відносин між учасниками колаборації. Проте навіть наявність усіх зазначених елементів не гарантує довготривалості спільним міжсекторальним проєктам через відсутність адаптивних можливостей часових і просторових чинників у зв’язку з їхньою динамічною природою. Дослідниця також окреслює низку проблем, які супроводжують створення колабораційних платформ, на кшталт пастки ліквідності, розподілу повноважень, дисбалансу сил, єдиних стандартів підзвітності та моніторингу дій учасників. У статті наведена не лише схематична модель виникнення колабораційного вікна, але й приклади зі світової практики співпраці за участі державного, приватного і громадянського секторів. Також авторка аналізує трансформацію міської інфраструктури країн Європейського Союзу за інтегративною моделлю, виокремлює відповідні потоки і платформи спільної взаємодії. Методику колабораційних вікон можна застосувати до різного діапазону спільних практик, оскільки окреслені потоки мають місце фактично в кожній політичній сфері.

Біографія автора

А. О. Сичова, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

кандидат політичних наук, доцент кафедри туризму

Посилання

Cropper S. Collaborative working and the issue of sustainability. Creating Collaborative Advantage, 1996. P. 80–100.

Kingdon J.W. Agendas, alternatives, and public policies. 2’nd ed. Boston : Little, Brown, 1995.

Lober D.J. Explaining the formation of business-environmentalist collaborations : Collaborative win dows and the Paper Task Force. Policy Sciences. 1997. № 30. P. 1–24.

Moss T. Intermediaries and the governance of sociotechnical networks in transition. Environment and Planning. 2009. № 41 (6). P. 1480–1495.

Dror Y. Policy gambling: a preliminary exploration. Policy Studies Journal. 1984. № 12. P. 9–13.

Gray B. Conditions facilitating interorganizational collaboration. Human Relations. 1985. № 38 (10). P. 911–936.

Roles of systemic intermediaries in transition processes / H. van Lente et al. International Journal of Innovation Management. 2003. № 7 (3). P. 247–279.

Janssen M., Estevez E. Lean government and platform-based governance – Doing more with less. Government Information Quarterly. 2013. № 30. P. 1–8.

Marvin S., Medd W. Sustainable infrastructures by proxy? Intermediation beyond the production-con sumption nexus. The Implications of Changing Infrastructures of Provision. 2004. P. 81–94.

Опубліковано

2021-06-08

Номер

Розділ

Політологія