Конфігурація сил у Чорному морі після російської анексії Криму

Анотація

У статті проаналізована нова конфігурація сил у Чорному морі, що склалася після анексії Кримського півострову Росією. Визначено, що Чорне море відіграє важливу роль у просуванні російських інтересів на південному напрямку – через Середземне море до Атлантики. Криму в цій стратегії належить роль важливого плацдарму, з території якого Росія може загрожувати всій Європі. Після анексії Росія проводить мілітаризацію Криму, що дає змогу повністю закрити небо над півостровом та контролювати повітряний простір східноєвропейських держав. Розміщення в Криму носіїв ядерної зброї загрожує майже всій Європі. Заводи окупованого півострову Росія використовує для будівництва нових кораблів для Чорноморського флоту. Росія використовує в регіоні енергетичний чинник для залучення на свій бік Болгарії та Туреччини – членів НАТО. Болгарія займає обережну амбівалентну позицію, а Туреччина веде власну гру з РФ, підвищуючи свій статус у регіоні. Скептицизм західних аналітиків щодо стратегічного значення Чорного моря та фрагментація регіону ускладнюють формування спільної стратегії НАТО щодо протидії Росії. Тому основними діями Альянсу в регіоні залишаються візити військових кораблів, спільні навчання та розвідувальні польоти, кількість яких у 2020 р. зросла на 40%. Але цього недостатньо для стримування агресивної політики Росії. Тому НАТО потребує підвищення власної присутності в Чорному морі через розширення формату спільних дій та активізації співробітництва з партнерами – Україною та Грузією. Значну роль для безпеки регіону має відіграти нормалізація американо-турецьких відносин. Важливим інструментом стримування Росії для західних країн має стати посилення санкцій проти Кремля та обмеження енергетичного співробітництва.