Аборти в підросійській Україні в ХІХ – на початку ХХ ст.: модернізація VS традиційна культура

Автор(и)

  • М. Е. Кругляк Державний університет «Житомирська політехніка», Ukraine https://orcid.org/0000-0003-3837-0982

DOI:

https://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.1(49).232806

Ключові слова:

аборт, штучний викидень, контрацепція, акушерка, традиційна культура, модернізація

Анотація

У статті розглянуто ставлення суспільства підросійської України ХІХ – початку ХХ ст. до абортів крізь призму протистояння цінностей традиційної культури з її засудженням аборту як гріха дітовбивства та нових урбанізаційних віянь, що виправдовували штучний викидень. Продемонстровано зростання кількості зроблених абортів як засобів штучного переривання вагітності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., що стало закономірним наслідком деформації інституту сім’ї на тлі модернізаційних процесів. Проаналізовано причини, що штовхали жінок вдаватися до аборту: якщо серед сільських дівчат основною причиною був страх бути покараною громадою за дошлюбні статеві стосунки або подружню зраду, стати ізгоєм (покриткою) тощо, то серед міських мешканок домінував саме матеріальний чинник (неможливість прогодувати велику кількість дітей). Паралельно із цим визначено, чому аборти мали низьку популярність серед селянок (сильні позиції християнського вчення про дітовбивство, висока ймовірність смерті під час операції, домінування культу жінки-матері). Наведено способи переривання вагітності (механічні і хімічні). Показано кримінальну відповідальність жінок та акушерок за штучний викидень. Автор наводить значний статистичний матеріал щодо кількості засуджених за кримінальний аборт не лише у Російській імперії, а й у світі, а також наводить приклади боротьби громадськості за декриміналізацію аборту. Законодавство Російської імперії початку ХХ ст. демонструє значно лояльніше ставлення до жінок, що вдалися до штучного переривання вагітності, враховуючи нові реалії та виклики часу. Та й імовірність покарання за аборти була невисокою, адже, з одного боку, більшість викиднів робилися за бажання самої жінки добровільно, а тому справи зрідка направлялися до суду, хіба що в разі смерті жінки під час операції, а з іншого – присяжні засідателі часто виправдовували абортованих жінок та акушерок.

Біографія автора

М. Е. Кругляк, Державний університет «Житомирська політехніка»

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри гуманітарних і соціальних наук

Посилання

Аборты в 1925 году. Москва : Изд. ЦСУ СССР, 1927. 82 с.

Безгин В. Б. Инфантицид и криминальный аборт в сельской России: прошлое и современность. URL: http://e-notabene.ru/lr/article_653.html (дата звернення: 16.02.2021).

Буйських Ю. Жіночі образи української міфології. Колись русалки по землі ходили… Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2018. 320 с.

Дело акушерки Георгиевской. Киевлянин. 1901. № 253. 13 сент. С. 3; № 254. 14 сент. С. 3.

Дело об искусственном выкидыше. Киевлянин. 1901. № 13. 13 янв. С. 3.

Державний архів Житомирської області (далі – ДАЖО). Ф. 18. Оп. 4. Спр. 419. 60 арк.

ДАЖО. Ф. 19. Оп. 5. Спр. 494. 34 арк.

ДАЖО. Ф. 19. Оп. 5. Спр. 750. 17 арк.

ДАЖО. Ф. 183. Оп. 1. Спр. 297. 125 арк.

Для ухода за больными. Киевлянин. 1898. № 62. 3 марта. С. 6.

Ігнатенко І. Жіноче тіло у традиційній культурі українців. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. 224 с.

Ігнатенко І. Шлюбно-сімейні стосунки у традиційній культурі українців. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. 240 с.

Календарь справочная и адресная книга г. Киева на 1911 год. Киев : Изд. Правления Общества Скорой Медицинской Помощи в Киеве, 1911. 982 с.

Киев и его предместия: Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною слободкою по переписи 2 марта 1874 года. Киев: Тип. Имп. Ун-та Св. Владимира, 1876. 402 с.

Киевская хроника. Волынь. 1901. № 203. 16 сент.

Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2008. 271 с.

Кон И. С. Клубничка на березке: сексуальная культура в России. Москва : Время, 2010. 608 с.

Кругляк М.Е. Проблема підкинутих дітей на тлі модернізаційних процесів Російської імперії напри кінці ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі підросійської України. Наукові записки Вінницького дер жавного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Історія. Вип. 33 . Вінниця, 2020. С. 24–34.

Линденберг В. Материалы к вопросу о детоубийстве и плодоизгнании в Витебской губернии. Юрьев : Тип. К. Матиссена, 1910. 86 с.

Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в.) : в 2 т. СПб. : «Дмитрий Буланин», 2000. Т. 1. 548 с.

Надзор над родильными приютами. Волынь. 1896. № 156. 16 июля. С. 3.

Новое уголовное уложение. Высоч. утвержденное 22 марта 1903 г. СПб.: Изд. Каменноостр. Юрид. Книжн. Магаз. В. П. Анисимова, 1903, 253 с.

Объявления. Южный край. 1897. № 5561. 15 марта. С. 4.

Паршин Л.К. Чертовщина в Американском посольстве в Москве, или 13 загадок Михаила Булга кова. Москва : Книжная палата, 1991. 208 с.

Смерть от аборта. Киевлянин. 1907. № 132. 14 мая. С. 2.

Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. СПб. : В Тип. Второго Отд. Собств. Его Имп. Величества Канцелярии, 1845. 898 с.

Уложение о наказаниях уголовных и исправительных, с приведением статей других томов Свода законов, на которые сделаны ссылки и указания в этом уложении (изд. 1866 г.). Москва : Тип. Шюман и Глушкова, 1867. 623 с.

Хоменко С. Заборона на аборти розколола Польщу. Чим закінчаться протести. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-55033971 (дата звернення: 16.02.2021).

Avdeev A., Blum A., Troitskaya I. The History of Abortion Statistics in Russia and the USSR from 1900 to 1991. Population. 1995. No. 1. P. 39–66.

Опубліковано

2021-06-08

Номер

Розділ

Соціологія