Правова природа державної реєстрації як юридичного факту в механізмі динаміки речових прав
DOI:
https://doi.org/10.20535/2308-5053.2020.1(45).226491Ключові слова:
державна реєстрація, юридичний факт, правопідтверджуюче та правовстановлююче значення, динаміка речових правАнотація
У даній науковій публікації здійснено спробу з’ясувати правову природу державної реєстрації як юридичного факту в механізмі динаміки речових прав. Проведено критичний аналіз позицій прихильників визнання за державною реєстрацією правовстановлюючого характеру та поглядів науковців-прибічників виконання державною реєстрацією функції підтвердження, легалізації вже встановлених прав. Проаналізовано законодавчий підхід до відповідної проблематики, в якому виявлено неузгодженість нормативних положень щодо місця та значення державної реєстрації в механізмі динаміки речових прав. Корінь усіх різноголось та неузгодженостей бачиться в бажанні чітко зайняти позицію щодо виконання державною реєстрацією суто однієї функції: чи то правовстановлюючої, чи то правопідтверджуючої, тоді як можливість одночасного виконання цих двох функцій практично не розглядалася.
Обґрунтовано, що юридична природа державної реєстрації виявляється досить неоднорідною. Якщо говорити про речово-правове значення акта державної реєстрації, то для сторін договору чи інших безпосередніх учасників відносних правовідносин, спрямованих на перехід речового права на нерухомість, вона матиме правопідтверджуюче значення, а для третіх осіб в абсолютних правовідносинах – правовстановлююче, забезпечуючи доведення даного факту до їхнього відома. Якщо ж розглядати державну реєстрацію під кутом зору динаміки процесу переходу речового права, визначати її роль у даному механізмі, то це – завершальний юридичний факт в юридичному складі, який тягне за собою виникнення в нового правоволодільця відповідного права.
У публікації підкреслено, що, надаючи державній реєстрації значення завершального юридичного факту в юридичному складі, що спричиняє перехід речового права, все ж не слід зміщувати акценти й розглядати його пріоритетним юридичним фактом у порівнянні з іншими. Реєстрація речових прав, хоч і має обов’язковий характер, проте є вторинною в механізмі переходу права власності та інших речових прав на нерухоме майно, адже втрачає будь-який сенс і абсолютно неможлива без настання інших юридичних фактів, у тому числі – укладення договору (реального чи консенсуального).
Посилання
Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань : Закон України. Відомості ВР України. 2003. № 31–32. Ст. 263.
Спасибо І.А. Набуття права власності в цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» ; Національної академії правових наук України. Київ, 2009. 18 с.
Чубаров В.В. Государственная регистрация нрав на недвижимое имущество и сделокс ним. Закон. Недвижимость: сделки. 1999. № 5. С. 42–51.
Майка Н.В. Реєстрація речових прав на чужу нерухомість як юридичний факт. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 4. С. 43–45.
Крашенинников П.В. Правовая основа сделок с недвижимостью. Библиотечка Российской газеты. 1998. Вып. 21. С. 4–5, 31–42.
Бевзенко Р.С. Принципиальные положения статьи 8.1 Гражданского кодекса РФ о государственной регистрации прав на имущество. Закон. 2015. № 4. С. 31–40.
Швабауэр А.В. Государственная регистрация прав, обременений прав и сделок в гражданском обороте недвижимого имущества : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право». Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный университет, 2011. 227 с.
Скловский К.И. Собственность в гражданском праве : монография. 5-е изд., перераб. Москва : Статут, 2010. 893 с.
Дякович М.М. Питання реалізації порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: правові аспекти та проблемні питання. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. № 4. С. 72–78.
Жужжалов М.Б. Проблемы регистрации прав, фиксации и удостоверения юридических фактов гражданского права : сборник статей. Москва : Статут, 2013. 336 с.
Шеметова Н.Ю. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с ним: возникновение права. Адвокат. 2014. № 4. С. 25–31.
Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ. Відомості ВР України. 2004. № 51. Ст. 553.
Спєсівцев Д.С. Співвідношення юридичних фактів і титулів власності в обороті нерухомості. Jurnalul juridic national: teorie şi practică. 2016. Decembrie. С. 105–110.
Проблемы регистрации прав, фиксации и удостоверения юридических фактов гражданского права : сборник статей. Москва : Статут, 2013. 336 с.
Подшивалов Т.П. Критерии соотношения вещных и обязательственных исков. Государство и право. 2015. № 1. С. 49–56.
Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (станом на 1 жовтня 2012 р.) / за ред. Н.С. Кузнецова, П.Ф. Кулініч, Р.А. Майданик. Київ : Проект «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність», 2012. 101 с.
Скловский К.И. Применение гражданского законодательства о собственности и владении. Практические вопросы. М о с к в а : Статут, 2004. 365 с.
Гвоздик П.О., Бородовський С.О. Проблеми позову про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2013. № 1 (10). С. 92–103.
Козловська Л.В. Співвідношення понять спадкування та набуття права власності в порядку спадкування. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2013. № 1 (10). С. 143–151.
Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. Москва : Статут, 1998. 353 с.
Суханов Е.А. О видах сделок в германском и в российском гражданском праве. Вестник гражданского права. 2006. № 2. С. 5–26.
Спасибо-Фатеева И.В. Проблемы государственной регистрации прав и сделок. Мала енциклопедія нотаріуса. 2004. № 3. С. 7–12
