DOI: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.4(44).199361

ПРАВОСУДДЯ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ: ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ

А. В. Багінський

Анотація


Стаття розглядає правосуддя перехідного періоду в контексті пошуків нових форм миротворчої діяльності. Перехідний період від конфлікту до миру потребує спеціальних заходів щодо відновлення та розвитку суспільного життя. Комплекс даних заходів у документах ООН та в наукових теоріях отримав назву «правосуддя перехідного періоду». Україна внаслідок збройного конфлікту на Донбасі та анексії Криму Російською Федерацією потребує механізмів постконфліктного врегулювання, адаптованих до національного контексту. Актуальним питанням є використання практичних та теоретичних напрацювань правосуддя перехідного періоду та визначення необхідних функцій держави в реалізації постконфліктних заходів. Серед даних ініціатив – акцент на державній політиці в регіонах, пошук шляхів допомоги слабким державам посилити власну суб’єктність і самостійно боротися з наслідками насилля. Вочевидь, різні інтерпретації минулого використовуються політиками, що є особливо характерним для розділених суспільств, де настроями окремих груп населення користуються заради отримання політичних дивідендів. З цієї точки зору завдання держави у постконфліктній відбудові – діяти автономно від короткострокових, кон’юнктурних політичних дискурсів, значна частина яких може розділити суспільство. Правосуддя перехідного періоду – сукупність процесів, пов’язаних зі спробами суспільства знайти спільну мову щодо спадщини минулих масштабних зловживань для забезпечення відповідальності, служіння справедливості та досягнення примирення. До функцій правосуддя перехідного періоду відносяться: сприяння демократизації; зменшення кількості випадків порушення прав людини; законодавче закріплення офіційних подій конфліктного минулого в офіційній версії; надання репарацій і насамперед матеріальних виплат жертвам; сприяння примиренню. Фактично правосуддя перехідного періоду не є нейтральним інструментом досягнення правди, відновлення жертв та примирення, оскільки завжди реалізується в певному політичному контексті. Крім юридичної експертизи імплементації транзитивного правосуддя, на нашу думку, має використовуватися соціально-політична експертиза. Важливим результатом такої експертизи є формування політики пам’яті, зокрема через вивчення громадської думки та врахування інтересів різноманітних соціальних груп суспільства.


Ключові слова


конфлікт; мир; правосуддя перехідного періоду; жертва конфлікту

Повний текст:

PDF

Посилання


Верховенство права та правосуддя у перехідних суспільствах: Доповідь Генерального Секретаря, 23 серпня 2017 р., A/HRC/36/50, ГА ООН з прав людини. URL: https://undocs.org/ru/A/HRC/36/50

Rieff D. In Praise of Forgetting: Historical Memory and Its Ironies. New Haven. CT : Yale University Press, 2016. 160 p.

Reconciliation / Stanford Encyclopedia of Philosophy. URL: https://plato.stanford.edu/entries/ reconciliation/

Teitel Ruti G. Transitional Justice in a New Era. Fordham Int'l L.J. 2002. 26. Issue 4. Р. 893–906.

Engstrom Par. Transitional Justice and Ongoing Conflict (November 1, 2011). URL: https://ssrn.com/ abstract=2004313

Robins S. Towards Victim-Centred Transitional Justice: Understanding the Needs of Families of the Disappeared in Post Conflict Nepal. International Journal of Transitional Justice. 2011. Vol. 5. P. 75–98.

Mendez H.J. Victims as Protagonists in Transitional Justice. International Journal of Transitional Justice. 2016. 10(1): 1-5. March. URL: https://www.researchgate.net/publication/295400982_ Victims_as_Protagonists_in_Transitional_Justice

Darby J. The Effects of Violence on Peace Processes. United States Institute of Peace, 2011. 144 p.

Багінський А.В. «Ліберальний мир» як концепція та практика врегулювання конфлікту. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право : зб. наук. праць. Київ, 2019. No 3 (43). С. 15–20.

The politics of memory : transitional justice in democratizing societies / edited by Alexandra Barahona De Brito, Carmen Gonzalez-Enriquez and Paloma Aguilar. Oxford : Oxford University Press, 2001. 413 p.

Єнін М.Н., Мельниченко А.А., Мельник Л.І. Гібридна війна як різновид соціально-політичних конфліктів: сутність, технології, домінуючі дискурси. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2019. No 25. С. 103–112.

Kutuev P., Choliy S. Mobilization in Post-Socialist Spaces: Between Imperatives of Modernization and Threats of Demodernization. Ideology and Politics Journal. 2018. Issue 2 (10). P. 4–22. URL: https://ideopol.org/wp-content/uploads/2019/01/_2.%201.%20ENG.%20Intro.pdf

Аналіз законодавства щодо судового порядку отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно (на основі методології). Матеріали презентації 19 грудня 2019 року. О. Семьоркіна та ін. Київ : Українська Гельсінська спілка з прав людини, 2019. 64 с.

Багінський А. Мобілізація громадянського суспільства у конфлікті на Сході України: ідеологічні обмеження та ресурси розбудови миру. Ідеологія та політика. 2018. No 2 (10). С. 94–126 URL: https://ideopol.org/wpcontent/uploads/2019/01/_2.%204.%202018.%20UKR.%20Baginskyi.pdf (дата звернення: 16.11.2019).

Якубін О.Л., Казьмірова О.М. Яка політика пам’яті потрібна Україні в 20-х роках ХХІ століття: 12 пропозицій. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехніч- ний інститут». Політологія. Соціологія. Право : зб. наук. пр. 2019. No 3 (43). С. 158–163.