Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНІ НА ГЕНДЕРНІ ВІДНОСИНИ ТА КОНФЛІКТИ

А. В. Багінський, Д. С. Пашкова — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано вплив соціально-політичних трансформацій в Україні на динаміку гендерних відносин і формування гендерних конфліктів від моменту здобуття незалежності до сучасності. Особливу увагу приділено переосмисленню традиційних гендерних ролей, відхід від радянських стандартів під впливом євроінтеграції та змін у суспільно-політичному середовищі, зокрема в контексті економічних і політичних криз, соціальних заворушень та воєнного конфлікту. У статті досліджені основні етапи розвитку гендерної політики в Україні, зокрема запровадження законодавчих ініціатив, спрямованих на подолання гендерної дискримінації та забезпечення рівноправності, а також детально описано їх вплив на показники гендерної рівності. Зазначено вплив міжнародних угод і ініціатив, а також діяльність міжнародних організацій, які роблять значущу роль у зміцненні гендерної рівності в країні. Особливу увагу приділено аналізу показників гендерної нерівності та їх динаміки, що демонструє вплив реформ, що були прийняті в певний період, на еволюцію гендерних відносин. Визначено причинно-наслідкові зв’язки між законодавчими змінами та зростанням рівня гендерної рівності, а також підкреслено роль громадських організацій у сприянні формуванню гендерної рівності в суспільстві. Також в статті описуються соціальні виклики, зокрема патріархальні стереотипи та спадщина радянської культури, що уповільнює процес досягнення гендерної рівності в Україні. Для оцінки гендерної рівності та ефективності гендерної політики держави було досліджено гендерні індекси та представлено графік що відображає індекс гендерної нерівності в Україні за період з 1991 по 2021 рік. Підсумовано перспективи розвитку гендерно-чутливої політики та заходи, спрямовані на зміцнення прав жінок і забезпечення їх активної участі в суспільно-політичному житті.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ РЕСУРСАМИ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ

М. М. Богаченко — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті автор зосереджується на аналізі ключових стратегій та викликів, з якими стикається українська держава у контексті управління своїми ресурсами. В умовах переходу до ринкової економіки та інтеграції в міжнародні структури, Україна зіштовхується з необхідністю реформування традиційних підходів до управління державними активами. Автори розглядають різноманітні аспекти цієї проблематики, включаючи ефективність використання природних, фінансових та людських ресурсів, а також впровадження новітніх технологій та інноваційних методів управління. У статті висвітлюються реформи державного управління, які були ініційовані в Україні, зокрема, Стратегія реформування державного управління на 2022–2025 роки. Проаналізовано також результати оцінки стану державного управління, проведеної експертами Програми SIGMA, які вказують на позитивні зміни в оцінках громадян щодо реформ. Окрім того, розглядається важливість створення ефективної системи управління державними фінансами, яка сприятиме сталому соціально-економічному розвитку держави. Запропоновано низку рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління державними ресурсами з допомогою політичного менеджменту, включаючи забезпечення прозорості та відповідальності, розвиток професійної публічної служби, та впровадження цифрових технологій. Висновки статті підкреслюють необхідність інтегрованого підходу до управління ресурсами, який враховує як внутрішні, так і зовнішні виклики, з якими стикається Україна на шляху до модернізації своєї політичної системи.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ВИМІР РОЛІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ У ПРОТИДІЇ УКРАЇНОЮ РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ

А. І. Бузаров — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається комплексність, багатомірність ролі та підтримки України з боку Євроатлантичної спільноти у протидії російській агресії. Україна перебуває у стані війни з росією понад десять років. Наслідки російського вторгнення є значними для системи міжнародної безпеки. Україна як держава, як суб’єкт міжнародних відносин, як історичний феномен бореться за своє існування. Автор статті підкреслює, що Збройні сили України та єдність української нації є орієнтирами для наших міжнародних союзників та партнерів, які підтримують і надають допомогу. Потреба у вивченні таких аспектів зумовлює необхідність наукової концептуалізації історії взаємодії України та Євроатлантичної спільноти. З’ясовано, що російсько-українська війна має міжцивілізаційний характер, повномасштабне вторгнення триває майже три роки і тому виходить за пересічні терміни сучасних воєн. Нами розглянуто цивілізаційний та екзистенційний виміри цієї війни, а також роль євроатлантичної спільноти у протидії російській агресії. В умовах об’єктивної поточної геополітичної ситуації безальтернативним для України є європейська та євроатлантична інтеграція, а взаємодія із євроатлантичною спільнотою становить взаємовигідний процес. Оскільки росія становить пряму загрозу євроатлантичній ліберальній спільноті, то внаслідок цього вперше в національній історії України отримано систематичну ресурсну, військово-технічну, інформаційну та морально-політичну підтримку демократичних країн Заходу. У подальшому варто приділяти більше уваги концептуалізації зовнішньої підтримки та національній стійкості, що сприятиме збереженню української держави та її інтеграції в євроатлантичний безпековий простір.

ЕКСПАНСІОНІЗМ РФ НА ТИМЧАСОВО НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ ЧАСТИНАХ ТЕРИТОРІЙ ЛУГАНСЬКОЇ ТА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ У 2014–2022 РОКАХ

П. Л. Лисянський — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується експансіоністська політика Російської Федерації (РФ) на тимчасово непідконтрольних їй частинах територій Луганської та Донецької областей у період 2014–2022 років. Акцент зроблено на використанні РФ Мінських домовленостей для легітимізації своїх дій та подальшої інтеграції цих територій до свого складу. Метою статті є виявлення та розкриття механізмів, які використовувала Російська Федерація для інтеграції непідконтрольних Києву територій під час дії Мінських домовленостей. Зокрема, досліджується примусова паспортизація громадян України, мілітаризація дітей та використання цих процесів для виправдання подальшої військової агресії проти України під приводом захисту «своїх» громадян. У дослідженні використовуються різні методи: контент-аналіз офіційних документів, порівняльний аналіз, а також аналітичні методи оцінки впливу політичних і військових дій Російської Федерації на ситуацію в регіоні. Проаналізовано дані офіційних джерел, наукових статей, звітів міжнародних організацій та експертних оцінок. Результати дослідження показують, що під час дії Мінських домовленостей Російська Федерація активно реалізовувала політику інтеграції непідконтрольних територій до свого складу. Примусова паспортизація громадян України в «ЛНР» і «ДНР» та мілітаризація дітей розпочалася саме під час Мінських переговорів. Це підтверджує гіпотезу про те, що Російська Федерація використовує Мінські угоди для легітимізації своєї присутності та подальших агресивних дій. У статті показано, що Мінські домовленості були використані Російською Федерацією не для досягнення миру, а для посилення свого впливу на окупованих територіях та підготовки до подальшої військової агресії проти України під приводом захисту «своїх» громадян. Результати дослідження підкреслюють важливість розуміння реальних цілей та механізмів російської політики на окупованих територіях. Результати дослідження є важливими для розробки стратегій протидії експансіоністським діям Російської Федерації в майбутньому. Стаття також виявила необхідність подальших досліджень соціально-економічних та політичних наслідків такої політики для регіону. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на детальному аналізі впливу мілітаризації дітей на їхнє психічне здоров'я та соціальну стабільність у регіоні.

ПЕРЕГОВОРИ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ

В. Ю. Маркітантов, А. В. Найчук — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу переговорів як одного з ключових механізмів врегулювання політичних конфліктів. Переговорний процес становить складний інструмент, що дозволяє його учасникам знаходити компроміси, забезпечувати стабільність та досягати консенсусу при вирішенні спірних питань. Вказано на його чітко вираженому процесуальному характері, дотримуватися якого мають усі. Розглянуто сутність та різновиди переговорів, охарактеризовано їхні основні функції. Мета статті полягає у характеристиці суті та ролі переговорів як механізму врегулювання політичних конфліктів. Автори звертають увагу на роль компромісу та консенсусу в процесі досягнення взаємовигідних рішень. Водночас аналізують значення фасилітації та медіації, що сприяють сторонам у забезпеченні конструктивного діалогу. Результати роботи засвідчили, що політичні переговори становлять багатогранну взаємодію політичних суб’єктів в офіційній чи неофіційній формі, спрямовану на врегулювання конфліктів або досягнення певних політичних угод. Взаємодіючи між собою, сторони прагнуть досягти спільної мети, зняти існуючі суперечності або ухвалити необхідні рішення. Політичні переговори охоплюють стратегії, процеси обговорення та пошуків компромісів, які спрямовуються на досягнення необхідних політичних результатів. Переговори є одним із найефективніших та демократичних механізмів розв’язання політичних конфліктів, які сприяють вирішенню проблеми та подоланню протиріч мирними засобами з урахуванням інтересів усіх сторін. За своєю суттю вони є багатофункціональними, що дозволяє одночасне здійснення кількох функцій, які зазвичай формують певну ієрархію.

ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ УКРАЇНИ ЯК ПОСЕРЕДНИКИ МІЖ БІЗНЕСОМ ТА ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ

О. М. Назарчук — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Вивчення політичної еліти України перебуває на перетині кількох важливих дискусій у політології. Основні дискусії стосуються питання завершеності чи незавершеності процесу інституціоналізації української політичної еліти, механізмів її рекрутування та характеру структуризації цієї еліти. Ці аспекти є ключовими у формуванні політичної еліти, оскільки від їх розвитку залежать стабільність та ефективність політичної системи України. Тому головним аспектом дослідження є аналіз інституціоналізації вітчизняної політичної еліти, її рекрутування та структуризації, а також взаємодії між державою та бізнесом у контексті сучасних реформ. Для досягнення цієї мети використовувалися методи спостереження, узагальнення, синтез та аналіз з огляду на досвід українських і зарубіжних дослідників. Виявлено, що головною метою будь-якого суспільства є забезпечення високого рівня та якості життя його громадян. Важливу роль у цьому процесі відіграє держава, яка постійно бере участь у різних сферах суспільного життя та на різних рівнях. Проте саме бізнес як основа економічної системи відіграє ключову роль у наданні послуг населенню та допомагає державі виконувати свої зобов’язання перед громадянами. Дослідження показало, що в умовах сучасних реформ державного управління в Україні та розвитку ринкових відносин важливо досліджувати, як формується система державного управління і як розвиваються відносини між владою, бізнесом та суспільством. У статті наголошено, що бізнес не лише сприяє економічному розвитку, але й впливає на формування політики, соціальні зміни і забезпечення стабільності в країні. У цьому контексті важливо досліджувати, як ефективна взаємодія між державою і бізнесом може сприяти досягненню спільних цілей та покращенню добробуту суспільства. У результаті зроблено висновки про ефективність взаємозв’язків між державою та бізнесом, а також запропоновано заходи для їх вдосконалення, що становить практичну значимість дослідження для покращення співпраці між державними та бізнесовими структурами в Україні.

ПУБЛІЧНІ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕНЕДЖМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ

В. С. Сергеєв, В. Ф. Загурська-Антонюк, В. І. Пащенко — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Актуальність. У наш час публічний вираз політичних уподобань кожної аудиторії вимагає прискіпливої уваги в умовах загроз національній безпеці. Особливості менеджменту публічної медіабезпеки на сучасному етапі передбачають узгодження як позиції акторів на національному рівні, так і визначення вектору еволюції медіа-середовища на невизначений термін в майбутньому. Мета статті – виявлення чинників політичної детермінації публічних комунікацій в безпековій сфері. Результати дослідження. Ефективність публічного спілкування влада – суспільство може суттєво вплинути на те, наскільки успішно громада справляється з кризою та оговтується від неї. Успішна публічна комунікація під час кризи часто починається задовго до політичних подій. Інформація має бути представлена таким чином, щоб її було легко зрозуміти, з повторним акцентуванням ключових моментів, щоб гарантувати їх збереження. Висновки. В умовах сучасної України актуалізується питання експертно-аналітичного забезпечення публічних комунікацій з метою прорахунку ефекту від політико-комунікаційної діяльності. Політико-менеджерські підходи для організації безпекових комунікацій передбачають узгодження позиції між основними політичними групами в суспільстві. Публічні безпекові комунікації мають бути спрямовані на європеїзацію політико-комунікаційного середовища в Україні.

ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБКИ ТА АНАЛІЗУ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ЗА БАНКІВСЬКИМИ РАХУНКАМИ

В. І. Школьніков — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Сучасні технології дозволяють правоохоронними органам ефективно ідентифікувати ризики в сфері корупції та тіньової економіки на основі аналізу інформації про рух грошових коштів за банківськими рахунками. Будь-яка інформація в електронній (цифровій) формі може бути неструктурованою та наявною у великих обсягах, що зумовлює необхідність використання спеціалізованих методик обробки та аналізу такої інформації. З огляду на вищевказане, метою даної статті є дослідження проблеми отримання правоохоронними органами України інформації про рух грошових коштів за банківськими рахунками, а також застосування технологій обробки та аналізу такої інформації. Основи методологічного інструментарію становили загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, серед яких: компаративістський, синтетичний, логіко-семантичний, нормативно- догматичний (формально-юридичний), правового регулювання завдяки яким вдалося розглянути особливості застосування правоохоронними органами України технологій обробки та аналізу руху грошових коштів за банківськими рахунками. Розглянуто наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували питання використання сучасних методів обробки та аналізу інформації в діяльності правоохоронних органів. Визначено причини та шляхи вирішення проблеми обробки та аналізу виписок за банківським рахунком клієнта. Розглянуто авторське спеціалізоване комп’ютерне забезпечення “Bankir-v.2.0”, в якому реалізовані функціональні можливості автоматизації процесів обробки та аналізу руху грошових коштів за банківськими рахунками. Практична цінність наукових результатів полягає в тому, що їх може бути використано для визначення способу отримання, технологій обробки та аналіз інформації про рух коштів за банківськими рахунками.

КОНФЛІКТИ В СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ

Т. В. Коломієць, М. Ю. Івіна — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему сімейних конфліктів військовослужбовців, що виникають під впливом специфіки військової служби, тривалих розлук, посттравматичних стресових розладів, складнощів адаптації до цивільного життя, а також інших соціально-психологічних викликів. Аналізується вплив військової служби на динаміку сімейних відносин та окреслюються ключові фактори, які сприяють виникненню конфліктів: нерівномірний розподіл побутових обов'язків, комунікативні бар’єри, емоційна ізоляція, підвищена тривожність та психологічні наслідки бойового досвіду. Особливу увагу приділено специфічним проблемам дітей військовослужбовців, які страждають від відсутності батьківського піклування, відчуття тривоги та соціальної ізоляції. Запропоновано практичні підходи до вирішення конфліктів, серед яких сімейна терапія, спрямована на поліпшення комунікації та підтримки в родині, медіація як ефективний інструмент вирішення суперечок, а також державні програми підтримки. Зокрема, наголошується на важливості впровадження соціального супроводу, доступу до психологічної допомоги, фінансової підтримки, освітніх і тренінгових програм для членів сімей військовослужбовців. Авторки підкреслюють значущість адаптації кращих міжнародних практик до українського контексту. Реалізація системних заходів підтримки родин військовослужбовців сприятиме зміцненню емоційної стабільності сімей, посиленню соціальної згуртованості та формуванню ефективної державної політики у сфері соціального забезпечення військових і їхніх родин.

«РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ» ЯК ФОРМА ВІДОБРАЖЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА ПЕРІОДУ «ПЕРЕБУДОВИ»

М. Е. Кругляк, А. В. Кучанський — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню «Революції на граніті» (1990) як формі відображення світогляду студентства Радянської України періоду горбачовської «перебудови». Проведення політики «гласності» й демократизація суспільства на тлі кризи командно-адміністративної системи господарювання, що виражалася в дефіциті та невисоких стандартах життя, спричинили до зневіри студентства в правильному шляху розвитку радянського суспільства. Розглянуто політичні (відставка очільника уряду, недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі), економічні (забезпечення націоналізації майна Компартії України та Ленінської комуністичної спілки молоді України) та соціальні вимоги студентів (повернення на територію УРСР українських солдатів; проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки), що були на той час революційними. Гасла молоді мали антикомуністичний характер й закликали до боротьби за незалежність України, проти чиновництва, що було при владі, за демократизацію й українізацію суспільства. Продемонстровано значну підтримку студентської акції з боку молоді, робітництва, інтелігенції всієї України; показано, як частина членів Комуністичної партії (письменник Олесь Гончар) перейшла на бік голодуючих й стала залишати лави партії й підтримувати студентство. Результат «Революції на граніті» – виконання владою двох з п’яти вимог, зокрема було відправлено у відставку голову уряду УРСР Віталія Масола. Доведено, що студентське голодування жовтня 1990 року стало каталізатором до розпаду СРСР й точкою відліку для проведення демократичних революцій у новітній історії України («Помаранчева революція», Революція Гідності), свідченням чого є участь активних організаторів «Революції на граніті» в політичному і культурному житті незалежної України (В. Кириленко, О. Доній, О. Тягнибок, М. Бурмака).

ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

І. О. Кудінов, А. Ю. Синенко, К. П. Дроздов — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню імітаційного моделювання як інструменту соціологічного аналізу на прикладі вивчення впливу міських зон з обмеженням руху транспорту на поведінку водіїв та рівень забруднення повітря. У роботі розглянуто основні підходи до соціального моделювання, включаючи агент-орієнтоване моделювання, системну динаміку, мережеве моделювання та мультиагентні системи. Особлива увага приділяється агент-орієнтованому моделюванню як найбільш придатному методу для аналізу поведінки водіїв в умовах впровадження зон обмеження руху. На основі адаптованої методології проведено імітаційне моделювання впливу трьох розмірів "зелених зон" (15%, 30% і 40% від загальної площі міста) на рівень викидів забруднюючих речовин. Розроблено алгоритм генерації випадкових маршрутів та класифікації поїздок за їх взаємодією із зоною обмежень. Результати моделювання показали, що найбільшої ефективності у зниженні викидів досягає зона розміром 40% від загальної площі міста. При цьому ключову роль відіграють поведінкові реакції водіїв – скасування поїздок або їх відтермінування до періодів з меншими обмеженнями. Представлено рекомендації щодо подальшого вдосконалення моделі, зокрема через розробку більш детальних алгоритмів розрахунку викидів та інтеграцію з картографічними сервісами.

(НЕ)ПЕРЕБУВАННЯ У ЗОНІ АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ ТА ВИМУШЕНЕ (НЕ)ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЯК ФАКТОРИ СТРЕСОВИХ СТАНІВ УКРАЇНЦІВ

С. А. Сальнікова, М. В.-С. Сидоров, С. С. Дембіцький — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є порівняння стресових станів українців внаслідок вторгнення росії на територію України. Чинники вимушеного (не)переселення та (не)перебування у зоні активних бойових дій виокремлені авторами як ключові чинники стресових станів українців. На основі змінних зміни місця проживання внаслідок війни (внутрішнє переселення) – (так; ні) та проживання у зоні активних бойових дій (АБД) – (так; ні) побудовано змінну, яка класифікує респондентів за травматичним досвідом війни і переміщення, і складається з 4-х груп: 1. Перебували у зоні активних бойових дій, не змінювали місця проживання; 2. Перебували у зоні активних бойових дій, змінювали місце проживання; 3. Не перебували у зоні активних бойових дій, не змінювали місця проживання; 4. Не перебували у зоні активних бойових дій, змінювали місце проживання. Порівняння стресових станів українців здійснювалося за індексами психічної стійкості, посттравматичного стресового розладу, медіатравматизації, подовженого стресового розладу, апатії, виснаження, сили, фрустрації за допомогою непараметричних критеріїв. Виявлено, що нова соціально-демографічна ознака травматичного досвіду війни і переміщення є більш диференціюючою, ніж регіон проживання; стать також є значущою. Підтверджено статистично значущі відмінності у розподілах індексів психологічної стійкості та ПТСР для 4 груп респондентів, у тому числі в розрізі статі. Для показника медіатравматизації статистично значущі відмінності між групами спостерігаються лише для жінок. Аналіз стресових станів, а також апробацію шкали травматичного досвіду, здійснено на масиві даних Інституту соціології НАН України (жовтень 2023 р.) в рамках проєкту «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації».

ДЕРЖАВА, ЩО СПРИЯЄ РОЗВИТКУ, ВІЙНИ ТА (ГІБРИДНІ) КОНФЛІКТИ: ЕКСПЛІКАЦІЯ НЕОЧЕВИДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

П. В. Федорченко-Кутуєв, Л. І. Мельник — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена історичному аналізу ролі держави, що сприяє розвитку в умовах конфліктів, зокрема на прикладі країн Східної Азії, які демонструють різноманітні моделі взаємодії між державою та конфліктами. Автори проводять історико-соціологічний аналіз, як війни, гібридні протистояння та інші форми конфліктів впливають на формування дієздатних держав, здатних до модернізації та економічного зростання. Вони акцентують увагу на важливості соціологічних концепцій, які допомагають зрозуміти механізми, що лежать в основі цього процесу, а також на необхідності вивчення досвіду успішних держав, які змогли подолати виклики конфліктного середовища. Стаття підкреслює, що здатність держави ефективно управляти конфліктами та використовувати їх як каталізатор для розвитку є ключовою для забезпечення сталого розвитку. Автори також висвітлюють проблеми, пов'язані з недостатнім теоретичним обґрунтуванням цих процесів, що створює потребу в подальших розвідках у цій галузі. Вони акцентують до більш глибокому аналізі взаємозв'язків між конфліктами, державними інститутами та економічним розвитком, що може сприяти формуванню нових підходів до державного управління в умовах нестабільності. Таким чином, стаття не лише розширює наукові горизонти, але й пропонує практичні рекомендації для політиків і дослідників, які прагнуть зрозуміти складні динаміки розвитку держав, що сприяють розвитку, у контексті конфліктів/гібридних конфліктів. Мета статті полягає в експлікації передумов постання держави, що сприяє розвитку, на прикладі країн Східної Азії, зокрема "азійських тигрів". Автори прагнуть врахувати вплив конфліктів на динаміку таких держав і визначити, наскільки здатність держави врегульовувати конфлікти є важливою для успішної реалізації програм розвитку і модернізації.

ЕВОЛЮЦІЯ ОНП КАФЕДРИ СОЦІОЛОГІЇ КПІ ІМ. ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО: СИНТЕЗ АНАЛІТИЧНОГО ТА ІСТОРИЧНОГО

П. В. Федорченко-Кутуєв, І. В. Пиголенко, Л. Ф. Панченко, А. О. Хом’як — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

У статті надається реконструкція / пояснення дослідницької та педагогічної логіки, якою керувалися та керуються розробники ОНП другого та третього рівнів вищої освіти кафедри соціології КПІ ім. Ігоря Сікорського. Розглянуто динаміку / розвиток освітньо-наукових програм з соціології в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Зокрема, було обґрунтовано створення нової освітньої наукової програми «Аналітика соціальних даних». На основі аналізу статей у наукометричній базі Scopus було виділено чотири основні тематики застосування аналізу соціальних даних. Ідентифіковано інтелектуальні та освітні джерела ОНП третього рівня вищої освіти, розробники якої надихаються ідеями, традиціями та методологічними підходами соціологів, яких асоціюють з історичною макросоціологією. Фокусом останньої є конфлікти та трансформації модерну / модернів у контексті становлення його соціального порядку та інституцій.

МІСТО В ПРОЦЕСАХ РОЗБУДОВИ І СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН У ЗАХІДНІЙ СОЦІОЛОГІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Є. В. Шкуров — вт, 11 лют 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу ключових теоретико-методологічних підходів до вивчення міста в західній соціології другої половини ХХ століття. Виокремлено внесок науковців у розуміння ролі політичної влади, економічних інститутів, культурних чинників та мікросоціальних практик у формуванні міського простору. Особливу увагу зосереджено на урбаністичних студіях, що розглядають повоєнну відбудову, субурбанізацію, джентрифікацію та «право на місто» крізь призму соціальної справедливості й інклюзивного планування. Окреслено перспективи застосування західних урбаністичних теорій у розробленні моделей відбудови та розбудови міст сучасної України, які б поєднували інноваційні рішення з принципами соціальної відповідальності та залучення громадян.