Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право

СИСТЕМА СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ У ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

А. Войчук — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується система стримувань і противаг у президентській республіці, яка забезпечує баланс влади та запобігає її узурпації. Президентська республіка є в США, багатьох країнах Латинської Америки, Африки, Південній Кореї, на Філіппінах та в деяких колишніх радянських республіках − Казахстані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані. Аналізуються елементи системи стримувань і противаг за класичної президентської форми республіканського правління: право вето президента, законодавчі повноваження парламенту, роль судової влади у конституційному контролі, а також вплив механізмів імпічменту й можливість парламентського розслідування щодо виконавчої влади. Система стримувань і противаг у США відрізняється від інших президентських республік. У цих державах порушується поділ влади. Президент офіційно і неофіційно наділяється суперпрезидентською владою. Наприклад, президент наділяється правом законодавчої ініціативи, правом розпуску парламенту. У статті підкреслюється, що ефективність системи стримувань і противаг залежить не лише від формальних правових механізмів, закріплених у конституції, але й від політичної культури, рівня громадянської свідомості та демократичних традицій суспільства. Результати дослідження свідчать, що для забезпечення стабільного функціонування демократичного режиму в президентській республіці необхідно не лише дотримуватися формальних норм поділу влади, але й розвивати політичні інститути, які сприяють збалансованому поділу владних повноважень та запобігають концентрації влади в одних руках. Запропоновані рекомендації щодо вдосконалення цієї системи у сучасних президентських республіках, включаючи необхідність посилення незалежності судової влади, підвищення підзвітності виконавчої влади та створення ефективних механізмів парламентського контролю.

ФОРМУВАННЯ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАСЕЛЕННЯ КРАЇН БАЛТІЇ

А. Г. Гольцов — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню формування та розвитку геополітичної ідентичності населення країн Балтії (Естонії, Латвії та Литви). Геополітична ідентичність трактується як свідоме ототожнення індивідів та груп людей з певною геопросторовою політичною системою з її політичними цінностями, нормами, правилами, моделями поведінки, а також усвідомлення ними свого місця та функцій в цій системі. Геополітична ідентичність населення цілеспрямовано «конструюється» політичними інститутами. Для укорінення у суспільній свідомості створюється певна геополітична «картина світу», а також відповідна сукупність геополітичних образів, міфів, символів тощо. Розглянуто історичні особливості формування геополітичної ідентичності населення Естонії, Латвії та Литви. Перебування у складі Радянського Союзу трактується в історико-політичному дискурсі країн Балтії як радянська окупація. Відчуття історичної травми, пов’язаної з трагічними явищами радянської окупації, кардинально вплинуло на геополітичну ідентифікацію населення трьох країн. Після відновлення незалежності в державах Балтії національна ідентичність набула геополітичного сенсу. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття прагнення інтегруватися до ЄС та НАТО стимулювали консолідацію суспільства в кожній з трьох країн. В Естонії та Латвії при формуванні геополітичної ідентичності залишаються актуальними проблеми взаємодії з етнічними російськими та російськомовними меншинами. У третьому десятилітті ХХІ століття відбувається посилення західної (європейської та євроатлантичної) ідентифікації населення країн Балтії. У суспільній свідомості населення спостерігається сек’юритизація Російської Федерації, що зумовлено, передусім, уявленнями щодо актуальності російської воєнної загрози. У геополітичній ідентифікації населення набуває розвитку тенденція до ототожнення себе з Північною Європою під впливом безпекових, військових, політичних, економічних та культурних факторів.

ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГІБРИДНОЇ АГРЕСІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Ю. В. Кириченко, Т. І. Сергієнко, В. О. Сластін — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу інформаційних війн як інструменту гібридної агресії на прикладі українського досвіду. Дослідження зосереджується на виявленні основних методів та засобів ведення інформаційної війни, які застосовує Російська Федерація проти України, аналізі впливу інформаційних атак на суспільну свідомість та національну безпеку, а також визначенні ефективних стратегій протидії дезінформації та пропаганді. Методологічна основа дослідження ґрунтується на теоріях інформаційної безпеки, комунікації та гібридних війн. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує філософські, політологічні, соціологічні та аналітичні методи. Використано системний аналіз для виявлення структури інформаційної агресії, порівняльний метод для оцінки українського досвіду, а також контент- та дискурс-аналіз для дослідження пропагандистських наративів. Це дозволяє комплексно розглянути механізми інформаційної війни, її вплив на суспільство та стратегії протидії. У статті розглядається феномен інформаційної війни як складової гібридної агресії Російської Федерації проти України. Акцентується увага на стратегічному використанні маніпулятивних технологій для підриву національної єдності, дискредитації державних інституцій та деморалізації населення. Аналізується вплив дезінформації на громадську свідомість та її наслідки для українського суспільства в умовах війни. Розглянуто механізми поширення антиукраїнської пропаганди, що використовує симулякри та викривлену реальність для впливу на міжнародну спільноту. Підкреслюється необхідність консолідації суспільства, розвитку критичного мислення та формування ефективної державної стратегії боротьби з інформаційними загрозами. Висновки статті можуть бути корисними для формування національної політики інформаційної безпеки та міжнародних ініціатив щодо протидії гібридним загрозам.

СИСТЕМНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНОМОВЛЕННЯ АВТОКРАТІЙ (КЕЙСИ РФ, КНР ТА КНДР)

О. Ю. Кондратенко, І. Г. Верховцева — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Проаналізовано особливості іномовлення та міжнародної інформаційної політики авторитарних держав ‒ Російської Федерації, Китайської Республіки та Корейської Народно-Демократичної Республіки, які у значній мірі формують антидемократичну світову вісь. З’ясовано, що всі три названі автократії провадять своє іномовлення та інформаційну політику виключно у руслі пропаганди. Відстоювання своїх геополітичних інтересів РФ, КНР та КНДР забезпечують через спотворення правдивої інформації, тиражування фейків та прояви упередженості. Пропагандистське іномовлення авторитарних держав спрямоване на виправдання їх експансіоністської політики та підтримку наративу про вороже оточення і його наміри зруйнувати суверенну державність. Пропаганда Росії при цьому спрямована і на західну аудиторію з тим щоби сформувати негативний імідж України як держави, котра винна у розв’язанні російсько-української війни. Підтверджено, що російська пропаганда активно спрямовується як на пересічних громадян США, так і на адміністрацію вдруге обраного президента Д. Трампа. Наразі РФ намагається донести спотворену інформацію про Україну як державу failed state і таку, що потребує зовнішнього управління за участі ООН. Ще одним напрямом російської пропаганди є формування негативного образу України всередині РФ з метою забезпечення стабільності підтримки повномасштабної війни. Китай попри те, що не надто активно тиражує пропаганду про нелегітимність міжнародного статусу Тайваню, як частково визнаної країни, у офіційних ЗМІ зазначає про нього як невід’ємну частину материкового Китаю. Також у Китаї на офіційному (насправді пропагандистському) рівні опосередковано виправдовується війна Росії проти України, що іменується радше як конфлікт чи внутрішня криза. Подібна ситуація простежується і в медіанаративах Північної Кореї, яка через тотальне блокування інтернет-мережі, як засобу пошуку альтернативної інформації, пропагує досягнення лідера Кім Чен Ина та ідеологію Чучхе на внутрі- та зовнішньополітичному рівнях. Водночас Пхеньян активно тиражує підтримку Росії у її війні проти України як інспіровану Заходом.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ЧИННИКИ КОНФЛІКТОГЕННОЇ МОДЕЛІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ РФ

П. П. Марков — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз конфліктогенної моделі зовнішньої політики Російської Федерації, що сформувалась під впливом історичного досвіду, політичної культури та стратегічного мислення. Основною метою зовнішньополітичного курсу РФ виступає відновлення статусу великої держави, що розглядається як ключовий елемент національної ідентичності. Росія прагне утвердити себе як один із полюсів багатополярного світу, нарівні зі Сполученими Штатами та Китаєм. Крім того, в статті досліджується російська стратегічна культура, яка має глибокий зв’язок з історичною пам’яттю. Росія традиційно вважає, що безпека може бути досягнута тільки через експансію та створення «стратегічної глибини» – концепції, що передбачає контроль над найближчими сусідами для запобігання зовнішнім загрозам. У статті проаналізовано вплив автократичної моделі правління в Росії, яка історично сприяла концентрації влади в руках однієї особи або вузького кола еліти. Така централізація посилює ризики суб’єктивізму та непрогнозованості у прийнятті зовнішньополітичних рішень. Водночас зовнішня політика в цій системі нерідко використовується як інструмент легітимації внутрішнього порядку та консолідації авторитарного режиму. Стаття також аналізує, як російська еліта використовує історичні міфи та травми для формування національної ідентичності, що виправдовує експансіоністську політику. Відчуття власної винятковості та місії на міжнародній арені, підтримуване релігійними, культурними та політичними наративами, стимулює Росію до активних дій у сфері міжнародних відносин, навіть якщо це веде до конфліктів з іншими державами.

РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РЕСПУБЛІЦІ ІРЛАНДІЯ

М. М. Марусинець — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена переходом до інформаційного суспільства та активним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що справляють значний вплив на різні сфери життя. Під час дослідження було встановлено, що Ірландія є взірцем для розвитку інформаційного суспільства. Ця країна досягла значних успіхів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій і може слугувати прикладом для інших держав, таких як Україна, які прагнуть цифрової трансформації. Показано, що за останні п’ятдесят років Республіка Ірландія значно розвинула свою електронну промисловість, що сприяло створенню робочих місць та економічному зростанню. Важливу роль у цьому процесі відіграв Керівний комітет з інформаційного суспільства, який розробляє стратегії та ініціативи для максимізації вигоди від ІКТ. На 2024 р. цифрова економіка Республіки Ірландії становить 13% від ВВП, що відповідає 50 млрд. доларів. У країні активно функціонує понад тисячу цифрових компаній, включно з такими гігантами, як «Apple» і «Google». Стабільне зростання ринку ІКТ свідчить про значущість цифрових рішень для економічного розвитку Республіки Ірландія. Аргументовано, що національні проекти Республіки Ірландії спрямовані на цифрову трансформацію відповідно до цілей ЄС до 2030 р. Впровадження технологій «Інтернету речей» і концепції «розумних міст» активно розвивається в різних секторах, таких як охорона здоров’я і транспорт. Проте в Республіці Ірландія існують проблеми з контролем за обробкою інформації, які потребують вдосконалення законодавчої бази та виділення додаткових ресурсів для їх вирішення. Республіка Ірландія активно працює над цифровізацією державних послуг і впровадженням відкритих даних, що підвищує прозорість управління. Стратегія цифровізації включає створення онлайн- платформ і розвиток цифрових навичок серед населення. Незважаючи на успіхи, такі як високий рівень цифрових навичок, Республіка Ірландія продовжує прагнути до поліпшення інфраструктури та доступності електронних медичних карток, що є частиною ширшої стратегії цифрової трансформації. Доведено, що внесок інформаційних технологій в економічне зростання Республіки Ірландія виявився основним чинником її трансформації в «Кельтського тигра» Європи, завдяки стратегії залучення іноземних інвестицій у високотехнологічні сектори. Розвиток інформаційно- комунікаційних технологій у Республіці Ірландія підтримується державними інвестиціями, розвиненою телекомунікаційною інфраструктурою та низькими цінами на послуги, що підвищує її конкурентоспроможність на світовому ринку. Членство в ЄС також сприяє залученню інвестицій, проте Республіка Ірландія стикається з проблемами, такими як нестача кваліфікованих кадрів і залежність від транснаціональних корпорацій, що обмежує універсальність її досвіду для інших країн.

ЖІНКИ В КІБЕРБЕЗПЕЦІ: ПОЛІТИКА СПРИЯННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

О. В. Уваркіна, А. А. Матійко, О. С. Шевчук — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті вперше проведено аналіз політичних векторів держави у питаннях ґендерної рівності в сфері кібербезпеки для сектору безпеки та оборони. Визначено, що існує потужна міжнародна та національна нормативно-правова база для вирішення проблем стратегічного курсу України у питаннях ґендерної політики. Це надає можливість забезпечити гендерну рівність між чоловіками і жінками на всіх ланках життєдіяльності людини, як на професійному рівні, так і у різноманітних відносинах в суспільстві. Доведено, що актуалізація питання паритетного становища жінок і чоловіків у сфері кібербезпеки пов’язане з високим попитом на фахівців цієї галузі та недостатнім рівнем представництва жінок у кіберсфері. Систематизовано основні національні та міжнародні ініціативи щодо розвитку ґендерної політики для посилення конкурентності жінок у кіберсфері, здобуття жінками практичного досвіду від провідних кіберфахівців, розширення міжнародного співробітництва у сфері ґендеру та усунення гендерного розриву у сфері кібербезпеки. Зазначено основні державні документи, що сприяють розширенню освітніх можливостей для жінок – майбутніх фахівчинь з кібербезпеки – та визначають пріоритетні завдання щодо досягнення ґендерної рівності у секторі безпеки та оборони. Доведено, що інституційна спроможність держави на усіх рівнях є сьогодні ефективним важелем упровадження стандартів ґендерної рівності у сфері кібербезпеки. З’ясовано, що в умовах війни жінки-кіберфахівчині вже показали свою здатність протидіяти кіберзагрозам та успішно вирішувати найскладніші кіберзавдання, що відкриває нові перспективи розвитку інклюзивності у сфері кібербезпеки та забезпечення національної кіберстійкості.

ЦИФРОВІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ. РЕАЛЬНІСТЬ БЕЗ НАЛЕЖНОГО УНОРМУВАННЯ

М. А. Айрапетов — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються актуальні питання цифрових прав і свобод людини в умовах стрімкої цифрової трансформації суспільства. Зокрема, пропонується концепція цифрового аватара як ефективного інструменту реалізації континууму цифрових прав і свобод людини. Ця проблема набуває особливої значущості у зв’язку з активним розвитком цифрових технологій, таких як цифрова інституалізація1, штучний інтелект та великі дані. Сьогодні виникає нагальна необхідність створення чітких міжнародно-правових стандартів, які б гарантували належний рівень захисту цифрових прав і свобод. Це питання є критично важливим, особливо в контексті міжнародних кризових ситуацій, що супроводжуються посиленням контролю над інформаційним простором, кіберзагрозами та використанням технологій для обмеження прав людини. Однією з головних проблем залишається відсутність системної кодифікації цифрових прав і свобод у міжнародному праві. На сьогодні правові підходи до цифрових прав залишаються фрагментарними та не відповідають сучасним викликам цифровізації, що створює значні прогалини в правовому регулюванні цієї сфери. Континуум2 цифрових прав і свобод людини включає як ті права і свободи, що мають цифровий компонент (наприклад, право на приватність у цифровому середовищі чи захист персональних даних), так і власне цифрові права і свободи, які існують виключно у кіберпросторі. Важливим аспектом є формування початкового переліку цифрових прав і свобод, який може стати основою для подальшого розвитку нормативно-правової системи в цій сфері. Зокрема, йдеться про такі права, як право на цифровий аватар, право на доступ до технологій штучного інтелекту, цифрову нейтральність, свободу від алгоритмічного тиску, свободу вираження думок та захист від шкідливої інформації в кіберпросторі. Запровадження єдиної міжнародної системи кодифікації цифрових прав і свобод є необхідною умовою для створення ефективного механізму їх захисту. Це дозволить не лише забезпечити права людини в умовах мирного часу, але й гарантувати їх дотримання під час кризових ситуацій, воєнних конфліктів чи глобальних надзвичайних станів. Визначення чітких юридичних рамок допоможе уникнути зловживань цифровими технологіями та сприятиме формуванню справедливого і безпечного цифрового середовища для всіх.

ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНІ ВИКЛИКИ

О. М. Ботнаренко — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу юридичних гарантій у сфері протимінної діяльності, що забезпечують належне функціонування суб’єктів цієї діяльності, захист їхніх прав і запобігання правопорушенням. На основі аналізу наукових підходів виділено кілька ключових аспектів юридичних гарантій: системний характер, захисну, функціональну та запобіжну функції. Запропоновано класифікацію юридичних гарантій у сфері протимінної діяльності за такими напрямами: інституційно-правові, операційно-безпекові, фінансово-економічні, адміністративно- правові, міжнародно-правові та соціальні. Особливу увагу приділено операційно-безпековим гарантіям, зокрема страховим механізмам, де виявлено правові прогалини, що створюють ризики для фахівців із розмінування та третіх осіб. Запропоновано рекомендації щодо уточнення законодавчих норм і покращення правозастосовної практики з метою забезпечення ефективності юридичних гарантій. Автором обґрунтовано, що чинне законодавство у цій сфері містить низку юридичних колізій і прогалин – насамперед, у питанні обов’язковості страхування та гарантування довгострокового захисту постраждалих осіб. Запропоновано змінити підхід до нормативного регулювання операційно-безпекових гарантій, зокрема уточнити компетенцію Національного органу з питань протимінної діяльності та закріпити обов’язковість страхового захисту для усіх категорій працівників. Практичне значення дослідження полягає у формуванні системного бачення юридичних гарантій як інструменту правового забезпечення безпеки, правового порядку та виконання міжнародних зобов’язань України у сфері протимінної діяльності.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ: ВИЗНАЧЕННЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ, СПЕЦІАЛЬНІ ЗВАННЯ

О. В. Черкунов — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується правовий статус посадових осіб митних органів України як ключовий елемент державної служби в системі митних органів. Визначено, що їх статус регламентується комплексом нормативно-правових актів, які визначають обсяг прав, обов’язків, повноважень і відповідальності. Проаналізовано особливості характеристики посад у митних органах, їх нормативне закріплення у штатному розписі, а також значення посадової інструкції та профілю посади для правового регулювання функцій посадових осіб. Окрема увага приділена владним повноваженням посадових осіб митної служби, які безпосередньо випливають із компетенції митних органів. Визначено, що правовий статус посадової особи обумовлює її роль у забезпеченні реалізації митної політики держави, контролі за дотриманням законодавства, боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. Аргументовано, що, незважаючи на виключно адміністративний статус митних органів, їх діяльність за своєю суттю може мати правоохоронний характер, що вимагає подальшого нормативного уточнення. Досліджено питання спеціальних звань посадових осіб митних органів як альтернативи рангам державної служби. Встановлено, що спеціальні звання не лише формально визначають посадову ієрархію, але й мають виконувати функцію стимулювання професійного розвитку та кар’єрного зростання службовців. Висвітлено необхідність удосконалення механізмів їх присвоєння, зокрема на підставі кваліфікаційних вимог, стажу служби та рівня компетенції. У статті також розглянуто проблематику термінологічної уніфікації понять «службова особа митних органів» і «посадова особа митних органів». Обґрунтовано, що їх паралельне використання створює колізії у правозастосуванні, тоді як закріплення єдиного поняття сприятиме правовій визначеності. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що ефективне нормативне закріплення правового статусу посадових осіб митних органів є важливим чинником забезпечення правової визначеності, функціональної спроможності митної служби та її адаптації до сучасних викликів. Обґрунтовано необхідність подальшого удосконалення законодавчого регулювання митної служби, зокрема в аспекті правозастосування та кадрової політики. Розробка чітких правових механізмів регулювання діяльності посадових осіб митних органів сприятиме зміцненню інституційної спроможності митної служби України, що є необхідною умовою для її ефективного функціонування в умовах євроінтеграційних процесів.

ЗЛОЧИНИ РОСІЙСЬКИХ ОКУПАНТІВ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

О. Ю. Чопорова — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У роботі розглядаються питання теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з кримінально- правовим аналізом злочинів рф проти українських дітей, проблемами міжнародного гуманітарного права, прав людини та захисту національної ідентичності. Методологічним базисом дослідження є індукційний метод, впровадження котрого надає можливість одержати загальний висновок на основі проведеного аналізу окремих фактів. Серед загальнонаукових методів застосовувались, насамперед, аналіз, індукція, класифікації. У процесі дослідження використано формально-юридичний метод наукового дослідження, вивчення юридичної практики. Специфіка предмету дослідження зумовила поєднання певних методологічних підходів та принципів, характерних для міжнародного права, кримінального права та конституційного права. Загалом, результати дослідження свідчать про те, що актуальним є дослідження об’єктивних проявів злочинів російських окупантів проти українських дітей в Кримінальному кодексі України з урахуванням проблем сьогодення та подальшого розв’язання питання відповідальності за скоєні злочини. В висновках з’ясовано, що в умовах триваючої агресії рф проти України, окупація та бойові дії призвели до порушень прав та свобод дитини. Кваліфікуючими ознаками таких злочинів є насильницька передача дітей з однієї групи в іншу, злочини проти людяності та порушення прав людини на окупованих територія підконтрольних росії. Предметом нашої уваги стануть механізми повернення депортованих українських дітей, створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України та аналіз міжнародних документів. Кваліфікація зазначених злочинів за національним законодавством та міжнародним гуманітарним правом. Означеним обумовлюється актуальність дослідження, що проводиться.

ІНТЕРВЕНЦІЯ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ У КОМУНІКАТИВНУ ТКАНИНУ СУЧАСНОГО МІСТА ТА ЇЇ СУСПІЛЬНИЙ АСПЕКТ

М. В. Ковінько, Г. В. Алданькова, І. В. Пиголенко — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено зовнішній рекламі – ключовому елементу символічної інфраструктури міста, який впливає на формування комунікативного ландшафту сучасного урбаністичного середовища. Зовнішню рекламу розглянуто як потужний інструмент моделювання міського досвіду, структуризації просторової ідентичності та семіотичного конструювання публічного простору. Вона впливає на емоційне сприйняття, задає напрямки руху, структурує простір і візуально кодує міські ландшафти. Білборди, світлові панелі, лайтбокси та цифрові екрани потрактовано як матеріальні носії візуальної семіосфери, у межах якої формуються нові соціальні значення. У статті осмислено зовнішню рекламу як складник символічної інфраструктури міста, який втручається в його комунікативну тканину та формує нові режими сприймання простору. Ключовий акцент у роботі – феномен інтервенції зовнішньої реклами в комунікативну тканину міста. Реклама, завдяки своїй масштабності, яскравості, інтерактивності та стратегічному розміщенню, впливає на траєкторії руху містян, формує когнітивні карти простору, створює семіотичні кластери, що репрезентують соціальні ієрархії та ідеологічні структури. У межах цифрової трансформації міст реклама дедалі частіше набуває інтелектуальних характеристик: алгоритми адаптують візуальний контент у реальному часі відповідно до місця, часу доби, аудиторії. Цей феномен розглянуто як елемент глибшої алгоритмізації публічного простору. Зовнішня реклама символічно навантажена: вона впорядковує уявлення про бажане життя, нормалізує певні моделі споживання, закріплює уявлення про ієрархії та соціальні ролі. Візуальні коди реклами здатні або підтримувати інклюзію та культурну розмаїтість, або, навпаки, сприяти символічному витісненню певних груп і норм.

ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ СОЦІЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СОЦІОЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ МІСТА

І. В. Пономаренко, О. П. Северинчик, О. В. Голік — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття пропонує концептуальний аналіз диджиталізації соціально-комунікаційного поля соціоекономічного життя міста, зосереджуючись на тому, як цифрові інфраструктури трансформують урбаністичний простір на комунікаційну екосистему нового типу. Показано, що, з одного боку, цифрові медіа і соціальні мережі забезпечують швидке реагування на кризи, мобілізують фінансові та людські ресурси, розширюють громадянську участь і підвищують ефективність міського управління. З іншого боку, алгоритми таргетингу поглиблюють соціальну стратифікацію. Рекламні кампанії, які інтегрують соціальні меседжі, перетворюють споживчу транзакцію на акт солідарності, але водночас ризикують комодифікувати громадянську участь, породжуючи феномен вітринного альтруїзму. Реклама у цифровізованому виконує роль соціотехнічної інфраструктури, що моделює щоденні маршрути, структурує ієрархії видимості та формує культурні коди. Соціальні мережі виступають одночасно публічною сферою й ринком прогнозованої поведінки. Їхні алгоритми конструюють гібридну публічність, де приватне, політичне й комерційне співіснують у спільному потоці повідомлень, стираючи межі між особистим і суспільним. Довгострокова стійкість смартміста залежить від збалансованого партнерства держави, бізнесу та громади. Саме за цих умов цифрові медіа, соціальні мережі та реклама зможуть бути каталізаторами економічного зростання, культурної цілісності та соціальної справедливості в урбаністичному середовищі майбутнього.

ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ В ОЦІНЦІ МІСЦЕВОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

М. Г. Ткалич, Є. В. Кротевич, Г. О. Кузьменко, А. А. Шевченко — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати другої хвилі дослідження Індексу місцевого благополуччя (n= 9681) з метою виявлення динаміки змін від 2023 до 2024 рр. Увага до гендерної складової зумовлена рядом теоретичних та емпіричних публікацій, присвячених гендерним відмінностям за такими показниками як задоволеність життям, балансу робота – життя, рівень щастя, якість життя, суб’єктивне благополуччя. В роботі розглянуто дослідницький потенціал складових критеріїв Індексу місцевого благополуччя на прикладі аналізу гендерних особливостей оцінки місцевого благополуччя. Метою статті є визначення гендерних відмінностей в оцінці місцевого благополуччя, враховуючи такі показники як економічні можливості, емоційне сприйняття, цивільну безпеку, впорядкованість, освіта та медицина за результатами друга хвилі досліджень Рейтингу регіонів України за індексом місцевого благополуччя. Відповідно було сформульовано 6 дослідницьких гіпотез відносно основних критеріїв Індексу. Теоретична база Індексу місцевого благополуччя ґрунтується на дослідженнях зі сфер психології, соціології, урбаністичних студій та благополуччя. Особливістю теоретичної моделі, на якій ґрунтується індекс, є уможливлення порівняння міських та сільських населених пунктів. В статті проаналізований загальний Індекс та виявлені гендерні відмінності. Статистичний аналіз даних підтверджує, що загальний рівень Індексу місцевого благополуччя не демонструє статистично значущих гендерних відмінностей. Однак, оцінка емоційного сприйняття, економічних можливостей і цивільної безпеки свідчать про наявність статистично значущих відмінностей в оцінках чоловіків і жінок. В подальшому особливу увагу слід приділити вивченню довгострокового впливу військових дій на сприйняття благополуччя та можливі адаптаційні механізми для різних соціальних груп.

СОЦІОЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ МІСТА В КОНТЕКСТІ МІСЬКИХ ПОЛІТИК ТА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

П. В. Федорченко-Кутуєв, Г. О. Коржов, Л. І. Мельник — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз процесів модернізації діджиталізованого міста. Показано, що цифрова трансформація міського простору водночас підсилює економічну конкурентоспроможність і створює нові конфліктогенні зони нерівності, репродукуючи класичні суперечності модерну між прогресом і регресом. Актуальність дослідження соціоекономічних процесів модернізації міста в умовах діджиталізації зумовлена глобальними трендами урбанізації та фундаментальною трансформацією самої природи міського життя. У XXI столітті місто постає не стільки як географічна одиниця чи інфраструктурний об’єкт, скільки як складна система, у межах якої перетинаються і взаємодіють економічні, соціальні, технологічні та культурні виміри. Диджиталізація, у свою чергу, виступає каталізатором нових форм організації простору, влади, ідентичності та комунікації, і водночас – джерелом нових викликів, таких як цифрова нерівність, фрагментація публічної сфери, гібридні загрози тощо. Відтак модернізація міста перестає бути виключно економічним чи технічним завданням і перетворюється на глибоко соціокультурний процес, у якому переплітаються ідеї прогресу, соціальної справедливості, безпеки та сталого розвитку. Наявність чіткої, практико‑орієнтованої національної міської політики корелює з більш гармонійним балансом між економічною, екологічною та соціальною підсистемами міста. Технологічні інновації у міському розвитку без соціальної інклюзії відтворює класичну дилему модерну: зростання продуктивності не гарантує справедливого розподілу благ. Диджиталізація міста має бути осмислена як складний, поліцентричний і багатовекторний процес, у якому поєднуються економічна ефективність, технологічна інноваційність, соціальна інклюзивність та екологічна відповідальність. Така модернізація вимагає і технічного оновлення інфраструктури, і глибокої зміни способу мислення, систем управління, моделей політичної участі та культурних кодів міського життя.

ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ В МІГРАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: ОГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ТА ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ

А. О. Хом’як — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу основних теоретичних підходів до дослідження грошових переказів мігрантів та методологічних викликів їх вивчення. У роботі розглянуто еволюцію наукових поглядів від підходу нової економіки трудової міграції (NELM), що акцентує увагу на домогосподарських стратегіях та економічних мотивах мігрантів, до сучасних транснаціональних студій, які підкреслюють важливість соціальних, культурних і політичних зв’язків між країною походження та країною перебування. Проаналізовано внесок ключових дослідників у розуміння мотивів, механізмів та наслідків грошових переказів, а також розкрито різноманіття підходів до трактування цього феномену – від інструменту диверсифікації ризиків до елементу підтримки транснаціональних зв’язків. Особливу увагу приділено методологічним проблемам вимірювання обсягів грошових переказів, зокрема ролі неформальних каналів, які часто залишаються поза межами офіційної статистики. Окреслено основні труднощі, пов’язані з оцінкою реальних масштабів фінансових потоків, а також впливом грошових переказів на соціально-економічний розвиток країн-реципієнтів. На прикладі України показано значення грошових переказів для національної економіки, їхню динаміку в умовах політичної та безпекової кризи, а також роль у підтримці домогосподарств під час війни. Стаття підкреслює необхідність комплексного підходу до дослідження грошових переказів як частини складних соціально-економічних процесів, що враховує як економічні, так і соціокультурні аспекти міграції, а також закликає до подальшого вдосконалення методології досліджень у цій сфері.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМНОГО ТУРИЗМУ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ: НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ

С. Чукут, М. Єнін, О. Акімова, А. Іщенко, Ю. Перга, О. Загвойська — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

Еволюція розумного туризму стає все більш актуальною в регіонах, які постраждали від криз, де інновації та адаптивність мають важливе значення для виживання та відновлення. У цій статті розглядаються інноваційні підходи до розумного туризму в Україні під час війни та післявоєнного відновлення, зосереджуючись на тому, як технології та стратегічна адаптація бізнесу змінюють туристичний сектор у часи збоїв. У статті досліджуються економічні та операційні виклики, які виникли під час пандемії COVID- 19 та війни, що триває, включаючи фінансову нестабільність, масове закриття підприємств, міграцію робочої сили та недостатню державну підтримку. Спираючись на якісні дослідження за допомогою глибинних інтерв'ю з експертами, результати виявили ключові адаптивні стратегії, такі як цифрова трансформація, моделі дистанційного обслуговування, зростання персоналізованого туризму з над- мірним пакетом послуг та бізнес-практики коворкінгу. Ці нововведення дозволили туристичному бізнесу орієнтуватися в безпрецедентних обставинах, зберігаючи при цьому стійкість. У рамках післявоєнного відновлення України дослідження висвітлює появу військового туризму та солідарного туризму, надаючи історичний, культурний та освітній досвід, який сприяє як пам'яті, так і економічному оновленню. Крім того, віртуальні та цифрові туристичні рішення, включаючи онлайн-тури, віртуальні музеї та інтерактивні платформи спадщини, позиціонуються як критично важливі інструменти для залучення глобальної аудиторії та забезпечення доступності, незважаючи на фізичні обмеження. У дослідженні зроблено висновок, що зниження податкового навантаження, вдосконалення нормативно-правової бази та підвищення професійної експертизи в управлінні туризмом є фундаментальними для сталого відновлення. Використовуючи технологічні інновації, зміни стратегічної політики та спільні зусилля галузі, розумний туризм в Україні може не лише подолати збої воєнного часу, але й створити стійку та готову до майбутнього модель туризму.

СУСПІЛЬНИЙ ВИМІР КУЛЬТУРНОГО ТА КРЕАТИВНОГО ЖИТТЯ МІСТА: МАСОВО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТИ

Є. В. Шкуров — чт, 12 чер 2025 00:00:00 +0300

У контексті рефлексивного модерну культура й креативність стають рушіями міської трансформації, сприяючи сталому розвитку, соціальній інтеграції та формуванню інноваційного потенціалу. Залученість культурних та креативних ресурсів у стратегічне планування міст актуалізується особливо в часи криз, коли нагальною постає потреба відновити інфраструктуру і водночас розвинути соціально-економічну сферу з урахуванням історичної пам’яті, різноманітних культурних традицій, а також вимог до сучасної економіки знань. Масово-комунікаційний аспект, що охоплює медіа, соціальні мережі та публічний дискурс, формує єдиний інформаційний простір для відображення культурних процесів, репрезентуючи місто та його символи широкій аудиторії. Завдяки багатовимірним механізмам обміну повідомленнями суспільство консолідується довкола локальних ідентичностей і культурних наративів, які водночас виходять на глобальний рівень. Маркетингово- комунікаційний аспект, своєю чергою, реалізується через цілеспрямовані стратегії брендингу та позиціонування міста у межах креативної економіки. Такі стратегії допомагають приваблювати туристів, інвесторів, а також талановитих фахівців, що колективно стимулюють зростання і престиж території. У статті показано, що в суспільному вимірі міста креативний вимір не обмежується мистецькою сферою, а формує інноваційні зміни у системі економічних відносин, соціальних практиках, управлінських підходах і цифровій трансформації. Креативність виступає чинником зміцнення соціального капіталу, розширення доступу до культурних благ та активізації комунікацій. У часи викликів культура допомагає зберігати та відбудовувати локальну спадщину, створюючи умови для суспільної єдності й реконструкції колективних ідентичностей. Розкриваються можливі ризики, спричинені джентрифікацією та комодифікацією культурної сфери.