Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОСВІТА: ЄВРОАТЛАНТИЧНІ ВЕКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ

В. О. Ананьїн — 2024-06-23

У статті проведений системний аналіз політичних векторів держави у питаннях військової освіти. Визначення стратегічного курсу України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та організації Північноатлантичного договору стало пріоритетним завданням сектору безпеки і оборони у сфері військової освіти. Доведено, що діяльність системи військової освіти регулюється як нормативними документами, на основі яких безпосередньо функціонує система військової освіти, так і нормативно-правовими документами, які стосуються системи вищої освіти взагалі. Систематизовано зміни у законодавстві та нормативно-правовому полі вищої освіти. Зазначені основні державні документи, що сприяють імплементації кращого досвіду країн-партерів НАТО у підготовку сучасного українського військовослужбовця. З’ясовані основні завдання Стратегії розвитку вищої освіти в Україні, відповідно Цілей Сталого розвитку ООН, на активізацію співпраці України та Європейського Союзу у сфері вищої освіти, які необхідні для реформування та модернізації системи вищої освіти, сприяння зближенню у сфері вищої освіти в рамках Болонського процесу, покращення якості та підвищення важливості вищої освіти, поглиблення співробітництва між закладами вищої освіти, активізації мобільності студентів, наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників. Проаналізовані основні положення Політики Міністерства оборони України у сфері військової освіти та Концепції трансформації військової освіти України, які фокусують свої завдання на професіоналізації військової освіти, на організації безперервного професійного розвитку, систематичному вивченні тенденцій національної та міжнародної безпеки, а також зміни принципів та методів ведення збройної боротьби в умовах інтеграції до євроатлантичного безпекового простору. Визначена значна роль програми НАТО DEEP-Ukraine у процесі оновлення та оптимізації навчальних програм вітчизняних військових вишів.

ГЕОПОЛІТИКА ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ БЕЗПЕКИ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РІВНІ

А. О. Сичова — 2024-06-23

Стаття аналізує вплив російсько-української війни на глобальні енергетичні ринки як тригер до переосмислення загального контексту енергетичної безпеки. Ґрунтуючись на останніх наукових дослідженнях, авторка висновує перехід питань енергетичної безпеки від ізольованих питань на кшталт стабільності ланцюгів постачання до інтегрованого геоекономічного підходу. У статті представлені чинники волатильності позицій національних суб’єктів щодо енергетичної безпеки залежно від структури енергетичного ринку, стану відносин між споживачами та виробниками, тенденцій попиту та пропозиції, технологічних змін, готовності до потенційних енергетичних криз у постачанні або цінових шоків. Окрема увага авторки сфокусована на взаємозв’язку між енергетичними ресурсами і військовим виміром, а саме: 1) мілітаризація енергетики як причини військових дій; 2) енергоресурси як другорядний елемент війни; 3) енергоприбутки як джерело фінансування збройних конфліктів. На тлі посилення стратегічної конкуренції більшість країн схиляються до альтернативних просторів вироблення спільних політичних рішень на кшталт концепції friend-shoring, що сигналізує про появу нової форми протекціонізму з геополітичних міркувань і формування потенційно вузьких місць у ланцюгах постачання. Проте транснаціональна енергетична платформа спроможна каталізувати синергетичний потенціал союзників, знизити безпекові ризики та мінімізувати збої у постачанні через політико- економічні впливи. Успіх від повноцінного запуску транснаціональної платформи з питань енергетичної безпеки залежатиме від стратегій привабливості для «ресурсних», але політично нейтральних країн; уніфікації стандартів виробництва між учасниками; ступеня, до якого вдасться зменшити вразливість ланцюга постачання від супротивників порівняно з додатковими витратами участі.

РОЛЬ PR В БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ

Т. М. Юзьков — 2024-06-23

У статті досліджено важливість ролі PR в боротьбі з корупцією, адже корупція має руйнівний вплив на імідж країни, а важливим інструментом у протистоянні цьому явищу є публічні відносини (PR). Важливість ролі PR у зв'язках з громадськістю закріплено у конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (UNCAC), яка визнає важливість інформування громадськості та освіти, як засоби боротьби з цим явищем. З урахуванням стрімкого розвитку медіа, інтернет-платформ, а також поширення соціальних мереж, де кожен може швидко обмінюватися інформацією, ретельно продумана PR-стратегія стає необхідністю для політичних лідерів. Уміння ефективно комунікувати допомагає у вирішенні кризових ситуацій, зменшенні конфліктів і виробленні сприятливого клімату для прийняття необхідних рішень. PR-стратегії політичної влади стають інструментом, який допомагає впливати на громадську думку, забезпечуючи підтримку для важливих реформ і програм. У статті проаналізовано різні аспекти ролі PR у боротьбі з корупцією, зокрема: можливостях PR в зміні культурного сприйняття корупції, наведені приклади молодіжних освітніх кампаній та телевізійних роликів, спрямованих на підвищення обізнаності громадськості, підтримують цю ідею. Розуміння та впровадження сучасних методів PR є необхідним елементом в сучасному світі, де інформація швидко мінлива, а довіра громадськості є ключовою для ефективного функціонування системи. Другий аспект статті висвітлює роль PR у підтримці повідомлень про корупцію та стимулюванні громадян до її протидії. У третій частині окреслено роль PR у підвищенні підтримки антикорупційних заходів урядом шляхом інформування громадськості про їхні успіхи та досягнення. У завершальній частині статті обговорюється важливість подальшого дослідження впливу антикорупційних PR-кампаній на громадську свідомість та поведінку. Підкреслюється, що розуміння ефективних стратегій PR є ключем до успішної боротьби з корупцією та створення відповідального суспільства.

РОЛЬ ВЕРХОВНОГО СУДУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДОТРИМАННЯ ТА ПОВАГИ ДО ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Н. Скідан — 2024-06-23

Верховенство права є основою сучасних демократичних правових систем, а також важливою умовою їх подальшого існування. На законодавчому рівні воно було визнане в Україні з моменту прийняття Конституції України у 1996 році, і процес установлення демократичних цінностей триває й донині. У цій науковій статті досліджуються розвиток та дотримання та поваги до верховенства права через судовий процес для досягнення його мети щодо здійснення правосуддя. Незважаючи на те, що в більшості розвинених європейських країн загально визнана правова традиція, за якою конституційна юрисдикція має перевагу над загальною юрисдикцією, а отже, Конституційний Суд над Верховним Судом. Однак правова реальність України свідчить про те, що в державі сформувався протилежний сценарій. Однак, як було продемонстровано авторкою, український підхід, хоча і дуже самобутній, не суперечить міжнародним принципам щодо забезпечення верховенства права судами. Крім того, основні законодавчі положення повністю відповідають критеріям міжнародного та європейського права. Проте у дослідженні резюмовано, що надмірна активність Верховного Суду здається помітним недоліком через занадто великий обсяг його судової практики. Наприклад, протягом першої половини 2023 року Верховний Суд розглянув загалом 63 406 апеляційних та судових справ, включаючи 5 433 у сфері кримінальної юстиції та 7 174 з урахуванням справ та матеріалів, які не були розглянуті у попередньому році (Верховний Суд, Аналіз здійснення правосуддя). Це є причиною, чому українська правова система стикається з проблемою встановлення правової визначеності, яка є однією з ключових характеристик сталого та демократичного правосуддя (Consultative Council of European Judges, 2017). У статті визначено, що наразі не тільки ця проблема залишається невирішеною українським законодавцем, а також наголошено на важливості та необхідності визначення статусу судової практики в країні загалом, так само як і впливу Верховного Суду на забезпечення верховенства права. На думку авторки, існують кілька варіантів для подолання цих викликів, які повинні бути вирішені негайно з огляду на триваючу війну та майбутній вступ України до Європейського Союзу. За результатами дослідження, представленими у цій статті, пропонується прийняти дві законодавчі пропозиції. По-перше, визнати судову практику джерелом права, а саме правові позиції, встановлені в рішеннях Верховного Суду. По-друге, вони повинні бути опубліковані у визначеній формі, щоб розглядатися як джерело права. Для чіткої ідентифікації рішень Верховного Суду, що містять юридичні висновки і є джерелом права, у дослідженні запропоновано обрати підхід їх окремого опублікування від інших рішень, які такого статусу не мають. До прикладу, це може бути їх окреме видання у відповідних документах/збірках тощо, які призначені з цією метою. Більше того, авторкою резюмовано, що такий інструмент вже існує, хоча і офіційно не вважається таким. Відповідно до результатів цього дослідження, огляди та дайджести судової практики Верховного Суду є наглядним прикладом саме цього інструменту.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ РЕГЛАМЕНТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕСТУВАННЯ ОКРЕМИХ МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ СПОЛУЧЕНЬ

О. В. Столярський — 2024-06-23

У статті досліджуються проблемні питання імплементації регламентів Європейського Союзу в національне законодавство України в сфері здійснення інвестування окремих міжнародних транспортних сполучень. Проаналізовано основні регламенти в цій сфері, виявлено окремі нормативно-правові акти України, в яких відображено наслідки імплементації регламентів Європейського Союзу в процесі реалізації інвестування на прикладі окремих міжнародних транспортних сполучень. Детально здійснено дослідження в хронологічному порядку основних Регламентів Ради (ЄЕС) з аналізом ключових положень кожного із них. Виявлено особливості конкреного історичного періоду формування та розвитку нових положень зазначених Регламентів та встановлено їх взаємовплив між собою. Доведено необхідність в імплементації окремих положень Регламентів в національне законодавство України в сфері використання міжнародних транспортних коридорів. Зауважено та наголошено на пріоритетних напрямках розвитку міжнародних транспортних сполучень за участю України в контексті взятих на себе міжнародних зобов'язань перед ЄС. Наведено авторські пропозиції щодо прийняття нових двосторонніх договорів України як з державами-членами ЄС, так і з усіма іншими державами не членами, з якими Україна співпрацює в досліджуваній сфері відносин з акцентом на усі можливі застереження про публічний порядок в Україні в контексті як надання нашої території для транзитних коридорів, так і в аспекті розвитку нових міжнародних сполучень, особливо враховуючи сучасні загрози в умовах воєнної агресії росії щодо нашої держави.

ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТНОЇ ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

О. М. Казьмірова — 2024-06-23

У даній статті основна увага акцентується на особливостях кредитної поведінки населення під час війни. В період нестабільності особливо загострюються питання фінансового характеру серед населення, що у свою чергу привертає увагу дослідників і громадськості щодо вирішення даної проблематики. В статті автором зосереджена увага на наслідках впливу воєнного конфлікту на життя населення, рівень оптимізму та стабільність економічної ситуації, що загалом позначається на кредитній поведінці населення. Визначено особливості кредитної поведінки населення в умовах війни. Зокрема, кредитна поведінка розглядається як одна з видів фінансової поведінки населення, що спрямована на тимчасове запозичення зовнішніх коштів для задоволення особистісних потреб. Кредитна поведінка в умовах війни залежить від фінансової стабільності населення. У статті показано взаємозв’язок між трудовою зайнятістю та кредитною поведінкою населення, так як кількість робочих місць зменшується, а кількість пошукачів роботи зростає. Автором зазначено, що зниження доходів, безробіття та інфляція призводить до проблем із поверненням кредитів. Вчасне неповернення коштів детермінує негативні наслідки як для надавачів кредитних послуг, так і для позичальників. Адже у період нестабільності особливо загострюється питання дотримання раніше взятих зобов’язань. Економічна нестабільність, зміни валютних курсів, соціально-економічні умови, політика держави та особисті можливості кожного громадянина й знецінення активів можуть створювати небезпеку для позичальників і кредиторів. У статті представлено аналіз кредитної поведінки під час війни, що надає змогу окреслити перспективи економічної модернізації України, а також покращити наше розуміння даної теми, адже вироблення практичних підходів до розуміння кредитної поведінки сприятиме виробленню дієвої політики модернізації України, генеруванню нових інсайтів щодо напрямів і темпів динаміки модерну в цілому.

ІНДЕКС МІСЦЕВОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ: ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ТА ВАЛІДИЗАЦІЯ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

М. Г. Ткалич — 2024-06-23

У статті описано процес побудови Індексу місцевого благополуччя (ІМБ) для населених пунктів сільського та міського типів, розроблений дослідницькою лабораторією “Рейтинг Лаб”. Перша частина тексту присвячена побудові теоретичної моделі на основі розгляду публікацій соціологічного та психологічного спрямування, які стосувалися вивченню добробуту людини у поселеннях. За основу було взято моделі та дослідження урбаністичних студій, психологічних та емоційних параметрів благополуччя мешканців населених пунктів, стійкості благополуччя, забезпечення базових потреб у населеному пункті та міст як зонованих просторів. У наступній частині тексту наводяться результати формування емпіричної моделі для вимірювання ІМБ, сконструйовані внаслідок проведення двох хвиль тестування методики на малих вибірках. Фіналізована модель складається з 22 показників, котрі розкладаються на п’ять вимірів – емоційне сприйняття населеного пункту, рівень економічних можливостей, рівень впорядкованості населеного пункту, рівень освіти та медицини та рівень цивільної безпеки у населеному пункті. Третім етапом дослідження було власне вимірювання ІМБ в українських населених пунктах, засноване на результатах репрезентативного загальнонаціонального опитування (n=8572). Отримані дані було використано для валідизації розробленої нами методики за параметрами внутрішньої узгодженості моделі, критеріальної та конструктної валідності. Для цього було використано такі методи як аналіз кореляцій, конфірматорний факторний аналіз та перевірок застосовності моделі до наявних даних. У підсумку було доведено, що розроблена нами методика є валідною та придатною до використання у дослідженнях, спрямованих на вимірювання місцевого благополуччя в населених пунктах міського та сільського типів.

УКРАЇНСЬКІ ТРУДОВІ МІГРАНТИ ТА БІЖЕНЦІ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ: КОНФЛІКТНІСТЬ МІГРАЦІЙНИХ ПОЛІТИК У СУСПІЛЬСТВАХ МОДЕРНУ

А. О. Хом’як — 2024-06-23

У цій статті критично розглядаються та оцінюються теоретичні підходи до такого внутрішньо конфліктного феномену, як міграція, в контексті динаміки модерну. Стаття присвячена дослідженню сучасних міграційних процесів між Україною та країнами Європи в контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Автори аналізують теоретичні підходи до вивчення міграцій. Зокрема на основі аналізу літератури було показано, що спрощені концепції, такі як теорія «притягнення та відштовхування» не є релевантними для дослідження міграцій українців у країнах Європи. Натомість, автори наголошують на необхідності застосування нових моделей, зокрема, теорії «міграційних прагнень та можливостей». Розглядаються суперечливі ідеологічні підходи до формування міграційних політик європейських країн, зокрема концепції мультикультуралізму та асиміляції. Особлива увага приділяється специфіці міграційної політики Польщі як однієї з основних країн-реципієнтів українських мігрантів та біженців. Аналізуються успіхи та прогалини інтеграційних стратегій Польщі, зокрема проблема «розтрати мізків» висококваліфікованих працівників з України. Підкреслюється необхідність диференційованого підходу до різних груп мігрантів та залучення регіональних органів влади до розробки міграційної політики. Стаття також висвітлює гендерний аспект міграційних процесів, зосереджуючись на специфічних викликах, з якими стикаються жінки-біженки з України. Розглядаються проблеми адаптації, збереження культурної ідентичності та подолання внутрішніх конфліктів у новому середовищі. Наголошується на важливості врахування фактору наявності неповнолітніх дітей та літніх родичів у процесі інтеграції жінок-біженок. Загалом стаття демонструє комплексний підхід до вивчення міграційних процесів, поєднуючи теоретичний аналіз, емпіричні дані та гендерні студії. Автори намагаються розширити теоретико-методологічний апарат досліджень міграції в контексті покращення розуміння динаміки модерну та його конфліктів.