Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право

КЛІМАТИЧНА ПОЛІТИКА ЄС В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

2024-01-19T08:24:49+02:00

У статті досліджено актуальну проблематику – вплив російсько-української війни на зміну клімату та глобальні механізми протидії кліматичним трансформаціям. У рамках конфліктологічного підходу досягнуто мети роботи – здійснено комплексний аналіз політики Європейського Союзу щодо боротьби із зміною клімату на планеті в умовах повномасштабної війни Російської Федерації проти України. Використовуючи загальнонаукові, логічні та емпіричні методи дослідження, розв’язано такі завдання: досліджено вплив російсько-української війни на зміну клімату; проаналізовано наслідки російської агресії проти України для енергетичної безпеки ЄС; розкрито особливості трансформації кліматичної політики Європейського Союзу під впливом повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 14 лютого 2022 р.; з’ясовано проблеми та перспективи нейтралізації негативного впливу російсько-української війни на зміну клімату на планеті. Стаття характеризується науковою новизною, оскільки в ній вперше було комплексно досліджено кліматичну політику Європейського Союзу в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну. Результати статті мають практичне значення та можуть використовуватись у навчанні для викладання таких дисциплін, як міжнародні відносин, політологія, екологія, конфліктологія, глобалізація та глобальні проблеми сучасності тощо. Крім того, результати дослідження можуть стати корисними для вдосконалення механізмів протидії зміні клімату; зменшення та подолання негативних кліматичних наслідків російсько-української війни; притягнення агресора до міжнародної відповідальності за вчинення екоциду в Україні.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-01-19T08:36:07+02:00

Ця стаття присвячена дослідженню правових засад обмеження права на доступ до інформації в умовах воєнного стану. Під час проведення наукового дослідження, здійснювався аналіз законодавчого закріплення обмеження права на доступ до інформації, наголошено на тому, що основним в даній сфері є Закон «Про доступ до публічної інформації». В ньому досить точно визначено правові підстави встановлення обмежень та незадоволення запиту (інформаційного). Зазначено, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України розпорядники інформації стикнулися із необхідністю обмеження доступу до певних документів та даних і наголошено на тому, що ці заходи було вжито з метою захисту національних інтересів та територіальної цілісності нашої держави. Акцентовано увагу на тому, що держава-агресор застосовує різноманітні засоби і методи ведення війни, одним із яких є «дезінформування» (наголошуємо на тому, що, починаючи з 2014 року рф веде т.зв. інформаційну (гібридну) війну проти Украйни. Встановлено, що в національних нормативно-правових актах вживається категорія «мотивована підстава відмови», але не здійснюється її трактування. Тому було запропоновано її авторське розуміння, а саме «мотивована підстава відмови» – законодавче обґрунтоване існування чітко визначених обставин, за наявності яких правомірним є незадоволення запиту на доступ до публічної інформації. На підставі аналізу нормативно-правових актів інформаційного, адміністративного та інших законодавств, було наголошено на обґрунтованості використання терміну «правомірне обмеження прав». У процесі здійснення дослідження акцентовано увагу, що правовий режим воєнного стану не може використовуватися як привід для обмеження доступу до інформації. Також наголошено на тому, що положення Закону «Про доступ до публічної інформації», незважаючи на те, що в нього не було внесено жодних змін від початку введення воєнного стану, мають виконуватися в повному обсязі.

ВІДЕОГРА ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЯХ: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

2024-01-19T08:47:45+02:00

Стаття присвячена дослідженню індустрії відеоігор в Україні і зарубіжних країнах та вивченню особливостей законодавства, яке регулює діяльність цієї індустрії та створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності, що нею створюються. Визначено, що основою індустрії відеоігор є об’єкти інтелектуальної власності, які створюються в ній, і головним чином – це відеоігри. Досліджено понятійний апарат в цій сфері, зокрема щодо розмежування понять «комп’ютерна програма», «комп’ютерна гра» і «відеогра». Крім того, запропоновано в залежності від пристрою, на якому відтворюється гра, визначити поняття «відеогра» як найбільш широке, тоді як «комп’ютерна гра», «консольна гра» чи «мобільна гра» вважати вужчими поняттями, які в цілому охоплюються поняттям «відеогра». Таке розмежування вбачається доцільним, оскільки правове регулювання відеоігор може змінюватися в залежності від такого пристрою. Розглянуто та проаналізовано різні підходи до правового регулювання відеоігор як об’єктів авторського права. Зокрема визначено, що відеоіграм може надаватися охорона як комп’ютерним програмам. Проаналізовано можливість охорони відеогри як аудіовізуального твору. Розглянуто також підхід до відеогри як до складеного об’єкту, до якого можуть входити програмний код, візуальна складова, музика тощо. Встановлено особливості різних видів відеоігор та їх вплив на правове регулювання цього об’єкта. Здійснено аналіз підходів іноземних держав до правового регулювання індустрії відеоігор та відеоігор, як об’єктів, які в ній створюються. Здійснено аналіз підходів до відеогри як до продукту (товару) чи як до надання послуги. Визначено, що ці дискусійні підходи переважно існують через те, що розробники відеоігор у ліцензійних угодах з кінцевим користувачем визначають придбання гри як надання послуги доступу до неї, а не як купівлю певного продукту (товару).

ЗМІНА СПОСОБІВ ВЗАЄМОДІЇ БІЗНЕСУ ТА СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

2024-01-18T16:36:51+02:00

У статті досліджується нові тенденції у взаємодіях бізнесу та суспільства з моменту початку російсько-української війни. Починаючи з 24-го лютого 2022-го року важливою та новою складовою взаємодії бізнесу та суспільства стало забезпечення потреб населення в умовах повномасштабного вторгнення (як власних працівників, так і просто громадян, які потребували допомоги – друзі, сусіди, незнайомці, ВПО, члени ТРО, воїни ЗСУ). Кількісна і якісна оцінка суспільної думки свідчить про те, що у перші дні та місяці війни для компаній в основному були важливі питання безпеки працівників (а також членів їх родин) та бізнесу в цілому, допомога при переїзді (relocate). В наступні місяці фокус був більше спрямований на збереження робочих місць, стабільне працевлаштування та матеріальне забезпечення, турбота про психічне здоров’я, пошук нових можливостей і рішень для організації роботи в умовах масових відключень електроенергії та інтернету. У статті наведено численні приклади ініціатив, які організовував малий, середній та великий бізнес як самостійно, так і в співпраці з урядом, як-от унікальний Каталог внеску бізнесу в Перемогу в російсько-українській війні, мобільний застосунок «Повітряна тривога», пункти обігріву і зарядки гаджетів по всій країні під час blackout зимою 2022–2023 років. Дослідження і соціологічні опитування, проведені у травні 2023-го року свідчать, що має місце ріст єдності, соціальної близькості, віднесення себе до культурної традиції України в різних регіонах нашої країни.

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ІНДИКАТОРІВ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ: ВАЖЛИВІСТЬ ПОЄДНАННЯ ОБ'ЄКТИВНИХ ТА СУБ'ЄКТИВНИХ ІНДИКАТОРІВ

2024-01-18T16:44:20+02:00

Cтаття присвячена аналізу системи соціальних індикаторів для вивчення змін в економічній сфері суспільного життя. Системи соціальних індикаторів розглядаються в статті як систематично та цілеспрямовано відібрані, чітко визначені та структуровані набори індикаторів. Розглянуті існуючі світові та Європейські системи соціальних індикаторів. Окреслені проблеми та складності створення системи соціальних індикаторів, які могли б оцінити зміни суспільства, окреслити та пояснити існуючий стан суспільства, спрогнозувати можливі наслідки. Запропоновано розглядати систему соціальних індикаторів економічних змін, поєднуючи об’єктивні – як певний фактаж, реальність, в якій відбуваються зміни; та суб’єктивні індикатори, які визначають ставлення, оцінку певної об’єктивної реальності респондентом. Необхідність поєднання об'єктивних і суб'єктивних індикаторів розглядається на прикладі індикаторів економічного добробуту домогосподарств (Household economic wellbeing). Описано як поєднання об'єктивних і суб'єктивних індикаторів може допомогти у вирішенні складнощів у дослідженні економічного добробуту домогосподарств. Відповідно, поєднання різного роду індикаторів (об’єктивних та суб’єктивних) дає змогу вивчити економічний добробут домогосподарства з різного боку та охопити як можна більше складових, необхідних для пояснення існуючої ситуації і подальшого відслідковування змін. Об’єктивні індикатори добробуту представляють умови та активи, які дозволяють людям задовольняти свої потреби та відчувати суб'єктивну задоволеність рівнем свого добробуту та домогосподарства в цілому. До суб’єктивних індикаторів відносять безпосередньо оцінки людиною різних компонентів економічного добробуту (доходів, матеріального становища, бідності, фінансової стійкості та інших). Встановлено, що об’єднання об’єктивних та суб’єктивних індикаторів є важливим для більш ґрунтовного пояснення соціальних феноменів, процесів та змін.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ ТА ШВЕЦІЇ

2024-01-19T08:04:14+02:00

У статті розглянуто вплив кризової ситуації, викликаної збройним конфліктом в Україні, на потреби соціальних послуг для дітей, роботу та розвиток інституцій у справах дітей в Україні та Швеції. Здійснено огляд поняття «благополуччя» в науковій літературі з точки зору визначення його найважливіших ознак. Основними для проведення дослідження визначено економічний, соціально-психологічний та політичний підходи. При цьому політичний підхід визначено як законодавчу базу для розвитку всіх інших підходів. Проаналізовано роль держави в забезпеченні благополуччя дітей через закони, нормативні акти та міжнародні конвенції. Розглянуто законодавчу базу щодо прав, здоров’я та благополуччя дітей, включаючи національний та міжнародний рівні в Україні та Швеції, а також відмінності між двома країнами. Розглянуто виклики, пов’язані з тимчасовою потребою в особливому догляді за дітьми, розміщенням дітей-біженців, зростаючими ризиками для дітей у зоні конфлікту. Висвітлено зміни в установах, програмах та ініціативах, які стосуються безпеки та догляду за дітьми в умовах російської агресії. Наведені приклади такої діяльності. Підкреслено зростання ролі волонтерських організацій під час військових дій. Розглянуто також надання соціальної роботи через міжнародний благодійний фонд «Карітас» в Україні та у Швеції. Окреслено роль Швеції у підтримці українських біженців та її досвід у забезпеченні благополуччя дітей. Зокрема, розглянуто унікальність інституційного забезпечення опіки над дітьми, структуру сімейних центрів та соціальної та сімейної підтримки у Швеції. Розглянуто різноманітні ініціативи у сфері соціального забезпечення для українських біженців, які просуває Швеція, включаючи значну гуманітарну, цивільну підтримку та фінансову допомогу.