ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЯК ВИД ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб’єкт та об’єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.

Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов’язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об’єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства  (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві,  що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.

Система органів публічної влади, які є суб’єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.

Об’єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).

Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.