DOI: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.3(43).198134

ІНСТИТУЦІЙНИЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ВИМІРИ ЛЕГІТИМНОСТІ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Л. І. Яковлева

Анотація


У статті досліджуються інституційний та організаційний виміри легітимності публічної влади.
У контексті веберіанської традиції розуміння легітимності порядку визначено, що забезпечення легітимності окремих політичних акторів – індивідів та організацій – неможливе без легітимності конвенціонального та правового порядку. Зазначено, що для забезпечення легітимності публічної влади вкрай важливим стає не тільки розрізнення інститутів та організацій, а й відмова від зведення усього організаційного різноманіття «держави» до єдиного актора.
Акцентовано, що демократичні правила політичної гри мають не просто декларуватись окремими політичними гравцями, а й бути визнані більшістю громадян як на рівні переконань, так і реалізовуватись на рівнях повсякденного життя та політичної активності. Це означає, що суспільна кон- венція щодо впровадження демократичних інститутів має стати легітимною для усіх соціальних дій та соціальних відношень. Використовуючи веберіанську категорію «октроїрування», продемонстровано інший легітимний шлях встановлення нового порядку для поставторитарних режимів. Відзна- чено, що штучно встановлені інститути (правила гри, які діють у суспільствах консолідованої демократії) часто не є ефективними на пострадянському просторі та не завжди сприяють легітимності влади. При цьому «конституціоналізація» політичного процесу, навіть якщо вона відбувається шляхом голосування у парламенті або приймається на референдумі, не забезпечує встановлення автоматичної демократії та легітимності публічної влади.
Виходячи із розмежування інститутів та організацій (Д. Норт), відзначено недоліки як електоральної демократії, так і октроїрування правового порядку з погляду теорії легітимності. Визначено, що одним із головних завдань для пострадянських суспільств виступає встановлення легітимності демократичного порядку, без забезпечення якого неможливе завершення переходу від електоральної до консолідованої демократії.
Обґрунтовано необхідність одночасних інституційних та організаційних політичних трансформацій для забезпечення легітимності соціального порядку та публічної влади в умовах демократизації в Україні.


Ключові слова


легітимність публічної влади; соціальний порядок; інституційний вимір легітимності; організаційний вимір легітимності; електоральна демократія; октроїрування

Повний текст:

PDF

Посилання


Аристотель. Політика. Київ : Основи, 2000. 239 с.

Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. Москва : Academia-центр, Медиум, 1995. 334 с.

Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. Київ : Основи, 1998. 534 с.

Вебер М. Хозяйство и общество: очерки понимающей социологии. Социология / пер. с нем.; сост., общ. ред. и предисл. Л. Г. Ионина. М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2016. 445 с.

Все нижче. Рівень довіри українців до влади і не тільки падає – опитування. Веб-сайт «Новое время». URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/vse-nizhche-riven-doviri-ukrajinciv-do-vladi-i-ne-tilki- padaye-opituvannya-50003813.html

Габермас Ю. Легітимація. Проблеми легітимації в сучасній державі. До реконструкції історичного матеріалізму. Філософія освіти. 2016. No 1 (18). С. 6–35. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/ bitstream/123456789/13032/1/Habermas.pdf

Гайдай Т.В. Теорія інституційних змін Д. Норта та проблеми перехідних економік. Наукові праці Доннту. Серія: економічна. 2010. Випуск 38-1. С. 50–55. URL: http://ea.donntu.org:8080/ bitstream/123456789/13144/1/Gaidai%20T.V.pdf

Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность: Социология М. Вебера и веберовский ренесанс. Москва : Политиздад, 1991. 367 с.

Інавгураційна промова Президента України Володимира Зеленського. Офіційне інтернет-представництво. 20 травня 2019 року. URL: https://www.president.gov.ua/news/ inavguracijna-promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelensk-55489

Кустарёв А.С. Макс Вебер о модернизации русского самодержавия. Политические исследования. 2006. No 2. С. 60–76. URL: https://www.politstudies.ru/files/File/2006/2/Polis-2006-2- Kustarev.pdf.

Кутуев П. Концепції розвитку та модернізації в соціологічному дискурсі: еволюція дослідницьких програм. Київ, 2005. 500 с.

Луман Н. Влада. Москва : Праксис, 2001, 256 с.

Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. Москва : Фонд экономической книги «Начала», 1997. 180 с.

Норт Д., Уоллис Дж., Вайнгаст Б. Насилие и социальные порядки. Концептуальные рамки для интерпретации письменной истории человечества. Москва : Изд. Института Гайдара, 2001. 480 с.

Пивоваров Ю.С. О «советском» и путях его преодоления. Политическая концептология. 2015. No 2. URL: http://politconcept.sfedu.ru/2015.2/03.pdf

Розпуск Верховної Ради: Зеленського викрили у брехні щодо рівня довіри українців до парламенту. Веб-сайт телеканалу «Прямий». 21 травня 2019 року. URL: https://prm.ua/ rozpusk-verhovnoyi-radi-zelenskogo-vikrili-u-brehni-shhodo-rivnya-doviri-ukrayintsiv-do-parlamentu/.

Розпуск Ради підтримують понад 70% українців – опитування. Веб-сайт. «Радіо свобода». 22 Травня 2019. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-rada-rozpusk-opytuvannya/29956322. html.

Тур М.Г. Неокласичні моделі легітимації соціальних інститутів: Монографія. Київ : ПАРАПАН, 206. 396 с.

Штерн В.Ю. Поняття політичного Х. Арендт. Політикус. 2016. No 2. С. 38–43. URL: http://politicus.od.ua/2_2016/2_2016.pdf.

Шульга О.М. Легітимація як категорія феноменологічної соціології : дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.01 / Інститут соціології НАН України. Київ, 2009. 176 с.