DOI: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2018.2(38).152927

Faculty of Law and Administration,

Dariusz Mańka

Анотація


Концепція «сталого розвитку» є однією з найважливіших проблем сучасного політичного та юридичного дискурсу, особливо в контексті міжнародних стандартів охорони навколишнього середовища, що значно впливає на національне законодавство. Його ідеологічний фон здається досить багатим. Крім широко визначеного екологічного підходу, концепції сталого розвитку також засновані на численних сучасних теоріях людського розвитку, зокрема на ідеях гуманістичного розвитку, представлених в католицькому соціальному вченні з часів Другого Ватиканського собору (1962–1965), включаючи папу Іоана Павла II.

Ключові слова


sustainable development; human development; French personalism; economy; environment Maritain; Mounier; Teilhard de Chardin

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


M. Kenig-Witkowska, Sustainable Development in Polish Law, Warsaw 2004, p. 677–678.

Z. Bukowski, Zrównoważony rozwój w systemie prawa, Toruń 2009, p. 25.

Z. Sadowski, Ekorozwój a wzrost gospodarczy [in:] B. Poskrobko (ed.), Sterowanie ekorozwojem. Tom I. Teoretyczne aspekty ekorozwoju, Białystok 1998, p. 13; B. Fiedor [in:] Podstawy ekonomii środowiska i zasobów naturalnych, Warszawa 2002, p. 226.

S. Kozłowski, Ogólne uwarunkowania ekorozwoju [in:] B. Poskrobko (ed.), op. cit., p. 95. Pope John Paul II wrote about human development especially in three Encyclicals: Laborem exercens, Sollicitudo rei socialis and Centesimus annus.

French personalists, especially Maritain, influenced mainly the Pastoral Constitution on the Church in the Modern World Gaudium et Spes.

T. D. Williams, J. O. Bengtsson, Personalism [in:] Stanford Encyclopedia of Philosophy.

J. Maritain, Les Droits de l’Homme, et la Loi Naturelle, Paris 1947, p. 84; J. Maritain, The Education of Man, New York 1962, p. 52; H. Bars, La Politique selon Jacques Maritain, Paris 1961, p. 25–26.

J. Maritain, Three Reformers: Luther, Descartes, Rousseau, London 1928, p. 11.

Ibidem, p. 10.

Ibidem, p. 11.

Idem, Humanisme intégral, Paris 1936, p. 141.

Paradas, L’Homme comme Sujet, Revue Interdisciplinaire Management, Homme et Entreprise 2012/2, p. 5.

M. Sadowski, Personalizm chrześcijański Jacques’a Maritaina jako fundament godności człowieka [in:] P. Kaczmarek, Ł. Machaj (eds.), Pozytywizm prawniczy i szkoła prawa natury – tradycje sporu i jego współczesne implikacje, Wrocław 2010, p. 37–38.

J. Maritain, Humanizm integralny. Zagadnienia doczesne i duchowe nowego świata chrześcijańskiego, Londyn 1960, p. 16.

Idem, La Personne et le Bien Commun, Paris 1947, p. 52.

H. Bars, op. cit., p. 40–41.

J. Maritain, Three Reformers, p. 11.

M. Sadowski, op. cit., p. 40; J. Maritain, Humanizm integralny, p. 16.

J. de Tavernier, The Historical Roots of Personalism: From Renouvier’s Le Personnalisme, Mouoniers Manifeste au service du personnalisme and Maritain’s Humanisme integral to Janssens’ Personne et Société, Ethical Perspectives 2009, n. 9, p. 367.

D. Deweer, The political theory of personalism: Maritain and Mounier on personhood and citizenship, International Journal of Philosophy and Theology, 2013, July, p. 8.

J. Amato, Mounier and Maritain: a French Catholic Understanding of The Modern World, Alabama 1975, p. 130.

E. Mounier, The Personalist Manifesto, New York 1938, p. 177.

D. Deweer, op. cit., p. 11.

Ibidem

B. Smolka, Narodziny i rozwój personalizmu, Opole 2002, p. 272–275; J. C. Eslin, Puissance d’Emmanuel Mounier, Edudes 2000, n. 12, p. 613–614.

E. Mounier, Oeuvres: Tome I, Paris 1961, p. 523.

C. S. Bartnik, Personalizm, Lublin 2008, p. 129.

D. Deweer, op. cit., p. 12.

B. Smolka, op. cit., p. 275.

J. de Tavernier, op. cit., p. 371.

E. Mounier, The Personalist. p. 198.

J. de Tavernier, op. cit., p. 372.

L. Galleni, F. Scalfari, Teilhard de Chardin’s Engagement with the Relationship between Science and Theology in Light of Discussions about Environmental Ethics, Ecotheology 2005, n. 10, p. 197.

P. Teilhard de Chardin, The Phenomenon of Man, New York 1961, p. 169.

Ibidem, p. 165, 220.

Idem, The Phenomenon of Man, New York 1959, p. 250–75; W. M. Fac, Antropologia społeczna Piotra Teilharda de Chardin, Lublin 2000, p. 94 and n.

Z. Łotys, Teilhardowska koncepcja postępu, Olsztyn 1998, p. 157.

Cz. S. Bartnik, Teilhardowska wizja dziejów, s. 118–119.

P. Teilhard de Chardin, L’Avenir de l’homme, Paris 1959, p. 223.

Idem, Ecrits du temps de la guerre, Paris 1919, p. 378.